Про носіїв російського паспорта у владі і загрози від них

Щодо Гогілашвілі важливий навіть не стільки факт його хамства, а дещо інше - російське громадянство і інфільтрація у органи влади і, не побоюсь цього слова, правопорядку. Навіть на досить хлібну і статусну посаду заступника міністра МВС може пролізти хтось з російським громадянством, не факт що припиненим після отримання українського.

Із російським паспортом у нас можна було процвітати і раніше. Але лише недавно цей паспорт у біографії перестав бути на заваді серйозної кар'єри в українському держапараті. Пригадайте іншого російського екс-громадянина Арахамію,

Був такий собі трішки міністр оборони часів Януковича Павло Лебедєв, теж носій російського паспорта. Теж приїхав, покрасувався в Раді та Міноборони, все добив і звалив на бажану батьківщину. Десь

По-друге, сам конфлікт інтересів нікого не хвилює, навіть з метою скандалу або імітації діяльності. Цілий голова СБУ Іван Баканов одружений із громадянкою Росії. Такі нюанси виглядають самогубчими у розрізі скандалів по Вагнергейту, які для ОП так і не зажили остаточно - прийде час, нові дані і події тему знову піднімуть на перші шпальти. Але лише час покаже, чи були чутки про родичів у ГРУ РФ і російські паспорти вартими уваги і реагування. У разі з часами Януковича - покоління силовиків Лєбєдєва, Якименка і Хорошковського стали одним із факторів нанесення удару від якого в 2014 році ми ледве оговталися. Думати про такі речі лише постфактум, коли вони вже сталися - досить дорого.

В око впадає і свіжий законопроект 5844. Назва коротка та лаконічна, "Про державну політику перехідного періоду".

Тут все чудово: розроблений явно не без участі Єрмака і наближених, поданий Шмигалем закон, про правовий порядок на деокупованих у перспективі територіях Донбасу. Пафос випадає з ніздрів, показовий патріотизм б'є на всі боки. Пафос мене не лякає, там зовсім інше приховано. На диво, туди всунули навіть сценарії деокупації, хоча згідно назви закон досить таки про інше. Окрім цього, закон через його слабкість і неточність уже розкритикували у Венеційській комісії та експерти-правники з РПР.

Коли цей документ приймуть у Раді, росіяни будуть кричати про порушення Мінських угод хоч щодня. Зойки добре, але ще російські дипломати явно попросять зняти з себе санкції, які дружелюбно утримуються європейськими політиками весь цей час, бо "Україна вийшла з Мінська" і таке інше. Формулювання буде десь таке: "Хлопці, Україна вискочила з мирного процесу, абсцесу та ексцесу – бігом рятуйте нас від дірки в економіці, бачте, вони усе самі, це уже не ми".

Найбільш небезпечні ті зміни, які публічно виглядають прийнятними. Поки ми тут усі боїмося, що Вашингтон просто віддасть нас росіянам (що якраз таки без нашої згоди точно не відбудеться), реальні стратегії які впливають на ситуацію виглядатимуть досить таки по іншому. Пригадую і "спільні патрулювання" з сепаратистами які хотіли реалізувати, і інші акти "розведення" яке не дало нормальних результатів. Для росіян важливо створювати ще більш стійке уявлення, що на Донбасі винна Україна і це Україна щось між собою не поділила, а отже санкціям має прийти кінець.

Досить випадковий скандал із уже відставним Гогілашвілі показує реальний масштаб проникнення російських персон в урядову машину. Якийсь пересічний дядько так кар'єрними сходами ніколи не прорветься. Країна можливостей.

І одному Богу насправді відомо, які ідеї в кишенях приносять усі ці підозрілі громадяни на стіл президенту.