Держава з присмаком дешевого серіалу або випробовування президентами

Психологічні риси політиків набувають особливого значення в умовах суспільних трансформацій. Коли політичні структури, відносини, свідомість і діяльність ще у процесі формування, політична влада в державі ґрунтується не так на політичних інститутах, як на особистісних якостях політичних керманичів.

Можна сперечатися, добре це чи погано, але це факт.

Кравчук, як Президент, був досвідченим управлінцем, поміркованим, інтелегентним, патріотично налаштованим, гарним дипломатом, який доволі успішно знаходив спільну мову з іншими, як всередині країни так і з міжнародними партнерами.  За його каденції Україна значно покращила свої міжнародні зв'язки та доволі швидко зайняла стійкі позиції, як самостійного та перспективного суб'єкта  в світовій спільноті.

Кучма. Леонід Данилович з категорії старої гвардії "цеховиків". Я би охарактеризував його, як антипода Кравчука. Тяжкий життєвий шлях з простого роботяги до керівника найбільшого промислового підприємства України, загартували у Кучми своєрідні психологічні та професійні якості - системність, цілеспрямованість, розуміння організації праці на моделі, розуміння ціни грошам, жорсткість у відносинах, нетерпимість до ледарів та некомпетентних працівників, орієнтованість на виконання робочого плану за будь-яку ціну. Однією з основних слабких сторін була відсутність дипломатичного досвіду. Свою модель управління він переніс на державу і ми отримали жорстку вертикаль влади, усі гілки якої підпорядковувались Президенту, та яка складалась з професіоналів своєї справи. Леонід Данилович швидко компенсував брак власного досвіду жорсткою кадровою політикою, яка базувалась на головному принципі - компетентність. І це дало свій позитивний результат - значний ріст економіки. Але й негативний - повна автократія, центр прийняття рішень в руках одного клану, тотальна корупція та всеосяжна приватизація державних підприємств. Наслідок - Майдан.

Ющенко. Щирий, бджоли, мед, садочок біля хати. Слабкий характером, щирий, відкритий, середніх професійних та розумових якостей. Все це дало можливість його опонентам швидко обіграти його і ми отримали клан донецьких, а суттєвих здобутків Україна не отримала.

Янукович. Про таких говорять - спецконтингент. Людина, філософія якої є кримінальні поняття, швидко зробила з країни колонію суворого режиму де він посів почесне місце пахана. Жадібний до грошей та влади з комплексом неповноцінності. Кралось відкрито усе, що можливо. Продавалось усе, але своїм. Повний розвал усіх гілок влади. Тотальна корупція та безвідповідальність. Повна залежність від Росії. Узурпація влади. Наслідок - розвал економіки, внутрішня дестабілізація країни, втрачений Крим, війна.

Порошенко. Один з яскравих  послідовників "старої гвардії", який увібрав в себе усі якості попередніх соціалістів, але з підприємницькою жилкою. Розумний, хитрий, досвідчений політик з гарними дипломатичними та організаторськими здібностями, який розуміється в державному управлінні, як риба у воді. Жадібний. Самозакоханий. Слабкий до слави. На його привеликий жаль, в країні був пустий бюджет, війна та після Януковича красти вже було нічого, як і приватизувати, окрім земельних ресурсів та надр, що було швидко освоєно. Але при всьому цьому його феноменальні дипломатичні якості знову вивели Україну на досить серйозний рівень міжнародного співробітництва. В народі Порошенка прозвали - барига. Гарно це чи пагано, але все пізнається в порівнянні і, як наслідок, ми отримало на виборах позицію - будь хто, тільки не Порошенко. І отримали будь-кого, з ким тепер і маємо змогу порівнювати усих попередніх президентів.

Зеленський - 95 Квартал. Це був експеримент - "Нові обличчя". Сенс - старі досвідчені казнокради набридли. Нічого складного в управлінні державою немає, кухарка зможе. Нові не будуть красти. Нові прийдуть, знищать  корупцію та закінчать війну.
З цим погодились не усі, а 73% відсотка людей, які повірили цій теорії. Зеленський наче виглядав розумним, хлопець з народу, простий, відкритий, веселий (смішив багато років 73%), обіцяв речі, які снилися змученому корупцією та несправедливістю українському народу. Обіцяв навіть те, чого і не снилося - кінець кортежам, державним дачам та кумівству. "Вєлік", портфель в руку, а держава в смартфоні.
Зеленський людина шоу-бізнесу. Людина розваг та маніпуляцій почуттями людей. Гарний актор. Комунікабельний. Вміє добре говорити. Красивий. Дуже залежний від уваги та любові публіки, в наслідок професійної діяльності. Маленького росту, з усіма пов'язаними  психологічними вадами, притаманними майже усім людям нижче середнього зросту. Він з генерації "ПІ". Так називали раніше покоління, яке народилось у СРСР, але підростало після Перестройки, з усіма колективними психологічними вадами, притаманними саме цьому поколінню. 
Ріс у бідній сім'ї в жорсткому на ті часи Кривому Розі, який славився особливою жорстокістю вуличних банд ("бігунів"). Він має розуміти ціну грошам та праці, але при цьому і відчуває жагу до збагачення та комфортного життя. Гарний продюсер, який зробив телесеріал, герой якого, Голобородько, надихнув 73% країни. Герой нашого часу. І країна перший рік затамовувала подих, спостерігаючи за Президентом, в очікуванні продовження серіалу. Нові обличчя все більше виринали з-за горизонту подій та яскраво вривалися в різні сфери політичного життя та займаючи шкіряні крісла влади. І все відбувалось згідно з головною ідеєю - ніяких старих досвідчених казнокрадів, а тільки нові, молоді ентузіасти.
Суспільство виписало довгий карт-бланш та зітхнуло з полегшенням. Але не надовго. Інформація має властивості спливати на поверхню, особливо коли це негатив. Зовсім скоро стало зрозуміло, що це не схоже на продовження серіалу "Слуга Народу", а зовсім інше кіно. Точніше старе, але в новій подачі. Кортежі, держдачі, корупція, кумівство нового зразка - не прикрите та нахабне. Юні, нові обличчя тільки в парламенті, а на "хлібних місцях" ті самі. Зміна риторики на "какая разница", як і лоску в нових обличчях, які вчора кололись по під'їздах, шкуляли гроші на проїзд в метро чи займались бандитизмом, а сьогодні стали клієнтами дорогих бутіків та посіли почесні місця в елітних ресторанах, під овації увійшовши у лакшері життя столиці. 
 
Сьогодні, через два з половиною роки від початку цього експерименту, коли ми маємо наслідки, що говорять про катастрофу в усіх сферах держави, ми розуміємо одне - кухарка не може керувати країною, доведено експериментально.

Отже, яка б не була демократична та ефективна система розподілу влади, люди, які стають президентами, знаходять важелі впливу та використовують владу в свої особистих інтересах або ще гірше - в інтересах ворожих держав. Кожне президентство стає для країни випробовуванням на міцність замість зросту і ми не проходимо це випробування президентами. Вони вносять свої фарби в палітру життя, і частіше за все це чорнила. 

Так може все ж таки парламентська республіка?

#це_не_схоже_на_серіал