Згадайте про тих, хто тримає небо і Різдво над нашими головами

Новий Рік, я зустрічав в колі рідних мені людей в мирній частині нашої країни. В теплій квартирі, лежав на чистому ліжку, обідав і вечеряв святковими стравами...

Я згадував, як кілька років тому в цей час перебував на фронті, поруч були друзі, побратими - люди, які підтримають...

Але все рівно: там - війна, а тут - мир, спокій, який нам дарують українські захисники. І це немало важливо.

Тому мені хочеться розказати про одного з таких захисників, які віддали життя за нас, тим більше, що він міг святкувати сьогодні своє день народження.

Я розумію, що ейфорія: "квартала", "дізеля", олівє вас накриває, проте нічого, переживете, якщо почитайте сьогодні щось реальне.

Тим більше, що це Герой України, якому ще чомусь не дали Героя, легендарний розвідник, чудовий друг, тато, людина - Олександр Колодяжний, боєць 74 окремого розвідувального батальйону на псевдо "Кол"!

Так долею відведено, що мені довелося бути поряд з "Колом" в його останні бойові хвилини життя. Я пам'ятаю, як він двічі кликав свого побратима Дмитро Гержан " Тритона", коли його виносили важкопораненого.

Я пам'ятаю, як йому зупинилася серце в страшну Донецьку спеку і Іван Бущук, мій побратим - приводив Олександра до тями, хоча вся територія простоілювалася уже московитами.

В усіх була думка: "Лиш би донести пораненого крізь хащі до евакуаційного автомобіля"! Проте дива не сталося, через кілька днів - Олександр Колодяжний помер.

Уже згодом, я дізнався про неймовірно важку та небезпечну розвідувальну операцію українських спецслужб та розвідників ЗСУ!

Саме Олександр став жертвою цієї операції, яка полягала у виведенні на мирну територію російського найманця Цемаха.

Про це уже чимало написано, проте прийде час - я напишу більше, те що зараз не можна...

Згодом я зустрівся з сином Олександра Колодяжного, якого теж звати Сашко. Мені хотілося дізнатися про "Кола" більше, ніж просто про воїна і я дізнався.

Сашка розповів мені про тата надзвичайно багато цікавого, хоча за час інтерв'ю, ми добряче поридали в одному із парків міста Дніпро.

Читайте і дізнайтеся, як "Кол" вперше став на ковзани і як останній раз святкував своє день народження.

"ТАТО" Це та людина, яка любила правду і завжди стояла за неї. Тато для мене був людиною, який вирішував будь яку проблему. Я йому телефонував в будь який час, він мене вислуховував і давав поради, як жити далі", - згадує син, - "В дитинстві мені подобався один робот. Проте його неможливо було дістати. За ним полювали всі і він був у страшному дефіциті. Пройшов тиждень і бать приніс мені цього робота. Як це було приємно для мене. Ми постійно з ним гуляли, відпочивали. Тато був для мене, як друг, брат.. Коли я прийшов в школу, мене постійно ображали. Я не міг постояти за себе. Одного разу, набрався сил і розказав все батьку. Він почав брати мене на тренування по боксу. Займався особисто, проводив спаринги, готував мене до школи під назвою – життя. Хоча, він був проти зайвої агресії, говорив, що основна сила в правді" - говорить Сашка.

"На війні батько був воїном. В мирному житті – хорошим татом. Коли приходив у відпустку, він приносив тільки позитив. Цього року, нам вдалося в останнє відсвяткувати його день народження. Він народився – 1 січня, тому в нас подвійне свято. Тато зміг приїхати до дому. Прийшли його найближчі друзі. Було дуже весело. Коли в мене було день народження, він теж приїхав. Цей день взагалі видався на славу. Тато ніколи не катався на ковзанах. Він мріяв про це, але не мав можливості втілити мрію в реальність. Я запропонував йому зробити це разом. Ми каталися кілька сеансів, настільки - це нам було цікаво. Я був вражений, що він ні разу не впав… Ми провели цілий день разом – це було неймовірно.

Проте щастя колись закінчується. Ми ще з ним побачилися в березні цього року. І все.. Я відганяв від себе думки, що він може загинути. Ніхто з нас про таке не думає. Коли ж мені повідомили, що тато поранений, я чогось подумав, що все буде, як завжди. Він вилікується і повернеться на війну, проте не так сталося, як хотілося..." - пригадує Олександр Колодяжний ( молодший).

Нагадую, що сьогодні в Олександра Колодяжного, розвідника 74 ОРБ на псевдо "Кол" - День Народження!

Тому піднімаючи святковий келих, згадайте про тих, хто тримає небо і Різдво над нашими головами.

PS.

Дякую Александр Старина, Оксана Корчинська за те, що працюєте над тим, аби Олександру Колодяжному дали офіційно Героя України, ким він і є давно.