Казахстан: головним бенефіціаром протестів стане Росія?

Масові протести в Казахстані, що призвели до відставки уряду, захоплення адмінбудівель та силового протистояння, викликали масу гіпотез на предмет того, хто може стояти за подіями в цій центральноазійській державі.

Експерти поки що розходяться в думках на предмет того, хто стоїть за організацією протесту. Але ряд фактів все більше наштовхує на думку, що координувати дії мітингувальників могли так звані «зовнішні сили» і що з наслідків «революції» скористатися може не народ Казахстану, а держави-сусіди, в першу чергу – Російська Федерація.

Якщо розібрати передумови протесту, то можна дійти висновків, що подібна ситуація має внутрішню природу. Казахи втомилися жити в існуючій системі координат. Кланова держава, фактична незмінність влади та суперечливі ініціативи чиновників вже викликали збурення, в тому числі в тому ж Жанаозені. Це місто має свою протестну історію, тож навряд варто говорити, що люди вийшли на вулиці «за вказівкою ззовні». Тим паче, фактор підняття ціни на газ міг обєктивно викликати стихійні хвилювання. Але, підкреслюю, стихійні! Разом з тим, розгортання масових акцій свідчить на користь того, що у мітингарів були професійні, досвідчені координатори. Важко повірити в те, що у протестувальників від початку було в планах захоплення адмінбудівель, як важко повірити в те, що за добу соціально-економічні вимоги різко трансформувалися в широкі політичні.

Навіть під час Революції Гідності її учасники не з першого разу змоги взяти під контроль ОДА і далеко не за один день змусили силовиків відступити. В Казахстані ж силові структури здали позиції після декількох годин боїв, при чому – не завжди інтенсивних. Не вірю я в те, що сцементований за 30 років режим так легко здав позиції!

Отже, режим був просто не готовий до такого розвитку подій, а мітингувальники – навпаки. Вони були добре організовані, скоординовані й «накачані» емоційно. Однозначно, без дій професійних силовиків такий швидкоскоординований протест не організувати. Для перемоги над режимом Януковича нам знадобилося 3 місяці, перемоги ми чергували з поразками і нам не вдалося вирішити ситуацію на нашу користь  в короткі терміни.

Цілий ряд факторів свідчить на користь того, що саме Російська Федерація дестабілізує ситуацію в країні. Наприклад, на телеграм-каналах сьогодні почала з’являтися інформація, що ніби то протести координують з України. Навіть номера телефонів «координаторів» висвітлили. Типова російська тактика – все звалити на «бандерівців», «Київську хунту». Це потрібно, щоб казахські чиновники повірили, що ситуацію дестабілізують ззовні і роблять це кляті «укропи» і їх союзники з НАТО. І, типу, Росія тут не при справах.

Важливо відзначити, що Росія явно хоче повторити «білоруський сценарій», коли Лукашенко вдався до силового придушення мітингів, а Путін надав «вусатому диктатору» підтримку в обмін на ряд політичних поступок. Як бачимо, в Білорусі план Путіна спрацював – Росія фактично анексувала Республіку. Схоже, в Казахстані росіяни готові надати режиму силову підтримку (а в Алмати вже приземлився військово-транспортний борт ЗС РФ) в обмін на політичні поступки. Які? Наприклад, припинення поставок вугілля в Україну, щоб ще більше поглибити енергетичну кризу в нашій державі.

Не забуваймо також, що після 2014 р. Казахстан став дистанціюватися від РФ, адже перед очима був приклад Криму й Донбасу. А в Казахстані є своя «територія нестабільності» - Північний Казахстан, де проживає російська етнічна меншина. Тому вбік Росії офіційний Нур-Султан став дивитися куди прагматичніше, що явно не сподобалося Москві.

Крім того, РФ напередодні перемовин з США, ЄС і НАТО хоче розмити увагу Заходу, створивши ще одну «зону нестабільності».

Вигідно Росії качати ситуацію в Казахстані і з точки зору шантажу Туреччини, яка має свої інтересі в цій центральноазійській державі. Не виключено, що РФ пообіцяє Анкарі не втручатися у ситуацію в Казахстані в обмін на зменшення військової допомоги Україні.

І на останок:

Не забуваймо, що Путін марить геополітичним проектом «СРСР 2.0». Для реалізації проекту в нього необхідно втягнути не лише Республіку Білорусь, а й Україну і Казахстан. Тому Путін і вимагає «гарантій нерозширення НАТО на Схід», а фактично – гарантій того, що весь пострадянський простір має стати виключною сферою впливу РФ.

Тоді Кремлеві буде куди простіше реалізувати свій антилюдський проект, адже без підтримки Заходу Україні, Казахстану, Грузії, Білорусі буде вкрай важко протистояти росіянам.