Рік Байдена: висновки для України

Вчора виповнився рівно рік, як Байден офіційно очолив Білий дім. Ще цього року є й інша визначна дата - 60 років минуло після Карибської кризи, але до цього я повернуся трохи пізніше. Спочатку давайте згадаємо, чим нам запам'ятався рік правління Джо Байдена. Передусім – це здача Афганістану. Байден увійшов в історію як президент, який програв 20-річну війну. До того як бойовики увійшли у Кабул, дії президента схвалювали 53% американців, але за пару днів цей показник знизився до рекордно низької цифри до рекордно низької цифри - 46%. У січні 2022 року рейтинг Байдена опустився ще на 6 пунктів. Серед усіх президентів Америки до кінця першого року правління нижчий рейтинг був лише у його попередника Дональда Трампа. І поки США і Байден втрачали бали на міжнародній арені, Росія старанно займалася переговорами в Азії. Наскільки вони були успішними можна судити по безпрецедентному ультиматуму, який поставив Путін Білому дому – прибрати бази НАТО до меж альянсу 97 року (йдеться про країни, які не входили до 97 року в НАТО – 3 країни Балтії, Польща та ще 10 країн). Цей ультиматум Росія висунула 15 грудня, а до цього заключила з Індією кілька великих оборонних контрактів. Тож, голос Росії став звучати голосніше і впевненіше, а це означає, що за її спиною вже є домовленості з Китаєм у тому числі. Тепер Кремль відверто демонструє, що готовий говорити з Америкою на рівних. Недарма у Москві все більше натякають на можливість розміщення ядерного озброєння у країнах Латинської Америки – Кубі та Венесуелі. Десь ми це вже чули правда? На 60-ті роковини Карибської кризи ці тези виглядають особливо символічно. 

А що ми? На нашій території зіткнулися інтереси двох потужних світових держав і ми з нашою слабкою економікою, зруйнованою правоохоронною та судовою системами просто опинилися в заручниках. Ми втратили суб'єктність у цих переговорах, наша доля вирішується за нас і без нас. Мені не хотілося б згущувати фарби і акцентувати на тому, що все погано і, що за останні 3 роки наша країна остаточно перейшла під управління за океан. Але нам усім треба розуміти, що Росія нікуди не дінеться і наш супротивник міцніє. 

Наші західні партнери захищають виключно свої інтереси і ми, на жаль, відіграємо лише роль розмінної монети. М'яч може бути на будь-чиєму полі, але поки він точно не на нашому. Нам потрібно будувати сильну економіку та консолідувати суспільство – тільки так ми зможемо повернути управління країною у свої руки. 

Втім, будемо сподіватися на краще - у 2023 році восени будуть парламентські вибори, значить у нас буде шанс все змінити і на цей раз обрати владу головою, а не по приколу.