ЗАЛІЗНИЦЯ, ЩО ВРЯТУЄ ДОНБАС

Збройна агресія Російської Федерації проти України й подальша тимчасова окупація частини території нашої держави призвела до величезних економічних втрат, зокрема інфраструктурних. Зруйнованими чи порушеними виявилися і важливі транспортні артерії регіону, які до війни забезпечували надійну та ефективну логістику місцевого промислового комплексу, підтримуючи відповідні коопераційні зв’язки та переміщення матеріальних цінностей і людей. Наприклад, на Луганщині в результаті бойових дій тамтешню мережу залізничних шляхів розділила лінія розмежування. І на підконтрольній території області залишились дві залізничні лінії: «Попасна - Куп’янськ» та «Лантратівка – Кіндрашівська-Нова». Причому, остання з 2015 року повністю відрізана від залізничної сітки України.

Втрати внаслідок транспортної ізоляції північно-східної частини Луганщини лише агросектору оцінюють щонайменше у 7,6 млрд гривень

Отже, дії агресора позбавили північну-східну частину області залізничного сполучення з усією країною. Зрозуміло, що це потягло виникнення низки проблем у згаданому індустріальному краї, де наявність залізниці є надзвичайно критичною у виробничому і загалом економічному та соціальному аспектах. Чи не найбільш кричущим наслідком стало унеможливлення поставок вугілля до Луганської ТЕС у Щасті, що змусило енергетиків перейти на резервне газове паливо. Зросли і виробничі витрати аграріїв, промислових підприємств, погіршилися умови розвитку бізнесу, ускладнилася доступність людей до транспортного сервісу. Відповідно до розрахунків Національного інституту стратегічних досліджень, прямі сумарні втрати внаслідок транспортної ізоляції північно-східної частини Луганщини лише аграрного сектору оцінюють щонайменше у 7,6 млрд гривень.

Звісно, що енергетичний виклик, пов'язаний із повноцінним функціонуванням Луганської ТЕС був і досі є найбільш обговорюваним у загальнонаціональному дискурсі проблематики Українського сходу. Відсутність залізничного сполучення призводила до того, що вугілля сюди доводилося доставляти зі станції «Рубіжне» вантажівками. Але це дуже витратний і невиправданий з точки зору економіки й логістики варіант. З листопада 2021-го російська сторона ще й припинила постачання енергетичного вугілля в Україну. Перехід же ТЕС на газ вимагав вирішення низки технологічних та технічних нюансів, а сама послуга станції подорожчала через вищу ціну блакитного палива. І лише відновлення залізничного сполучення ліквідує цю проблему та кардинально покращить економічний клімат у регіоні.

Гілку залізниці протяжністю понад 73 км планують завершити до кінця 2025 року

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наразі активно працює над реалізацією проєкту «Будівництво залізничної лінії, яка з’єднає ділянку Лантратівка – Кіндрашівська-Нова із залізничною мережею України». Ця гілка сталевих магістралей фактично стане рятівною для економіки регіону.

Стратегією економічного розвитку Донецької та Луганської областей на період до 2030 року, передбачено будівництво нової залізничної лінії в північно-східній частині Луганщини. Мінреінтеграції торік забезпечено залучення фінансування від Агентства міжнародного розвитку USAID на розробку техніко-економічного обґрунтування згаданого проєкту. Упродовж листопада-грудня 2021-го проєктною організацією вже визначено оптимальний напрямок з’єднання залізничних ліній за маршрутом Рубіжне – Старобільськ протяжністю 73,14 кілометрів. Завершення виготовлення техніко-економічного обґрунтування тут заплановано на жовтень поточного року, а саме будівництво орієнтовно закінчать у 2025 році.

Місія USAID вже оплатила послуги з виконання техніко-економічного обгрунтування належних проєктних робіт. Причому ця лінія, окрім транспортування вантажів, виконуватиме ще й важливу соціальну функцію, оскільки населення значної частини області зможе діставатися до фактичного обласного центру в Сєвєродонецьку залізницею. Також це знизить навантаження на мережу автодоріг. Примітно, що цю ділянку, як і інші гілки, що ведуть сюди, планують електрифікувати.

Вартість будівництва лінії: від 4596 до 8325 мільйонів гривень залежно від електрифікації

Нині вже відома визначена проєктантами орієнтовна вартість спорудження цієї залізничної лінії. Без електрифікації її побудова вартуватиме 4596 млн гривень. Власне, на будівництво може піти 4036 мільйонів, а на придбання рухомого складу – 560 млн гривень. Якщо говорити про електрифікацію ділянки, то тут доведеться ще виконувати окреме техніко-економічне обгрунтування. У такому разі електрифікований варіант цієї лінії може коштувати 8325 млн гривень (на будівництво – 6795 мільйонів, й на придбання рухомого складу – 1530 млн гривень).

Успішна реалізація цього проєкту покаже спроможність нашої держави достатньо швидко відновити економіку і створити в регіоні робочі місця, дасть комфортніші умови для ведення бізнесу і загалом надасть додатковий імпульс у розвитку громад. Крім того, покращить надійність енергопостачання півдня Луганщини й сприятиме ефективному забезпеченню національної безпеки та оборони в контексті логістики та переміщення наших військ і техніки.