Спочатку Україну хочуть знекровити, а потім добити.

Навіть якщо зараз вдасться трохи знизити градус напруги, то всім зрозуміло, що рано чи пізно агресор все одно спробує напасти, але до того спробує максимально ослабити Україну з середини.

Західний світ нарешті зрозумів, що путінський удар сьогодні спрямований не на Україну, а на всю Європу. 

Анексія Криму і війна на Донбасі, ескалація на кордонах і дипломатичні ультиматуми, все це не є війною виключно двох держав Росії та України. Це відстоювання демократичних цінностей перед навалою свавілля тоталітарного режиму. 

І саме Україна сьогодні є тим рубіконом, який відділяє два світи, і саме події в нашій державі визначають, яким завтра буде цивілізований світ: вільним і демократичним, чи почне поступово перетворюватися на антиутопію Оруелла. Повністю залежні ЗМІ, знедолена периферія і тотальне зубожіння, звірячі катування незгодних в тюрмах - ось деякі з ознак тоталітарного режиму, і ось від чого Україна боронить сьогодні весь світ. І саме тому зараз ми отримуємо таку потужну підтримку від наших міжнародних партнерів. 

Це особливо важливо у світлі останньої заяви Путіна та Сі Цзіньпіня, що ознаменувало об'єднання тоталітарних режимів та їх військово-політичних союзів ОДКБ та ШОС, які будуть за будь-яку ціну рятувати тоталітарних правителів, як це відбулося в Казахстані та Білорусії.

Війна між Росією та Україною вже давно розгортається здебільшого не на полі бою, а в політичній, енергетичній, економічній,  інформаційній та культурній сферах. Війна давно стала гібридною і ведеться руками агентурної сітки колаборантів в середині самої країни. 

На тлі безпрецедентної світової підтримки Кремль може і не наважиться сьогодні напасти на Україну, але КДБшний режим точно зробить все можливе, щоб розхитати ситуацію зсередини. Наразі Росія дуже успішно робить це руками колаборантів: розвалюючи енергетику, здаючи наших розвідників, псуючи відносини з міжнародними партнерами. Хто є цими кротами, кого кремлівській гідрі вдалося купити й залякати стає все більше зрозуміло. І от, після повної дестабілізації ситуації, ворог і завдасть удар, добиваючи знекровлену Україну: "присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять..."

Підтвердженням моїх слів є нещодавні заяви Президента Зеленського, щодо ситуації навколо України. Ці заяви продовжують збурювати сьогоднішнє інформаційне поле далеко за межами нашої держави. В той час як західні партнери говорять про небезпеку, надають величезну БЕЗОПЛАТНУ допомогу збройним силам, готують санкції, українська влада в черговий раз розповідає про нагнітання панічних настроїв, які шкодять економічній ситуації в Україні.  

Ба більше, деякі російські діячі вже цитують нашого Президента, використовуючи його слова для звинувачення США. До прикладу, Секретар Радбезу РФ Патрушев звинуватив Сполучені Штати у даній ситуації, виказавши,  що Росія "не хоче війни", і "не загрожує" Україні. Так виходить, що наш президент в критичний для країни час почав підігрувати ворогу. А під час засідання Ради Безпеки ООН, яке зініційовано Сполученими Штатами для обговорення “загрозливої поведінки Росії щодо України й нарощування російських військ на кордонах України та в Білорусі”, російський посол процитував слова українського президента про нагнітання паніки західними країнами та відсутність небезпеки агресії, наголосив, що немає підстав для обговорення і покинув засідання.

Сьогодні чути такі заяви від України неприпустимо, адже цей посил буде обов’язково використаний російським режимом.

Зеленський нічого не каже про те, що міжнародні організації та партнери мають усіма можливими методами надалі стримувати агресора. Замість цього відбувається прямо протилежне – український гарант намагається приглушити голос міжнародних ЗМІ та діячів. А щодо Росії, взагалі не було сказано ні слова, про те, що вона мусить зупинитись у своїх ганебних діях.

Вдвічі прикро чути заяви депутатки Європарламенту Віоли фон Крамон-Таубадель, яка поцікавилася, “чи всі представники української влади вживають наркотики”. Очевидно, що позиція Арахамії щодо недружних, панічних кроків США та Заходу та шкоди українській економіці, іншої реакції викликати й не могла.

І за всі ці “зашквари” української влади мусять “віддуватись”, зокрема, Посол Маркарова та  Міністр Кулеба. Але з Офісу Президента, як і з вуст самого Президента звучить зовсім інша риторика.

США, Велика Британія, та інші наші партнери, які здатні адекватно оцінити сьогоднішню ситуацію, активно та рішучо діють на підтримку України. Цим вони насправді допомагають народу України, і розуміють, що українська влада є недолугою та заслабкою, щоб приймати якісь серйозні рішення.

Сьогодні всі запитують, чому позиція Німеччини є такою. А яка може бути позиція Німеччини, якщо у нашому власному уряді діється казна-що. І Московія увесь час говорить: “лише ми можемо впоратись з Україною, бо там недолугий уряд, вони самі не можуть державу втримати й не розуміють, як це робити”. На мою думку, от тому Німеччина так стримано себе поводить. 

Але останні заяви Міністра закордонних справ ФРН щодо зупинки Північного Потоку-2, якщо буде продовжувати російська ескалація, дають усі підстави стверджувати, що не все ще так погано у німецько-українських відносинах.

Визначною для України буде поїздка Єрмака до Берліну на зустріч радників Нормандського формату. І, боюся, він збирається привезти нам здачу інтересів держави у привабливій гібридній обгортці, подаючи зраду, як велику дипломатичну перемогу. 

Сьогодні ні Україні, ні Європі не можна забувати гірки уроки історії минулого століття, коли через «Мюнхенській диктат» (угоду від 30 вересня 1938 року), Судецьку область Чехословаччини віддали на відкуп Гітлеру, сподіваючись, що він на цьому зупиниться. Сумне продовження цієї історії ми, на жаль, дуже добре знаємо. Диктатор ніколи не зупиняється. Тирану потрібна кров і страх, аби втримувати владу.

Як же ми маємо діяти в цій ситуації?

По-перше, висловити вдячність усім нашим міжнародним партнерам за їх непохитну позицію та безпрецедентну допомогу, яку надають їх країни.

По-друге, народ України має в черговий раз почути від влади, що курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію нашої держави є незмінним.  Це те – за що на Майдані гинули наші кращі сини та доньки. Ми не будемо прогинатись під кремлівський тиск та залишаємось твердими прибічниками нашої стратегічної мети. 

По-третє, не може бути ніяких поступок і компромісів щодо питань Донбасу чи Криму. 

Ми засуджуємо дії Москви, коли вона продовжує військову ескалацію на тимчасово окупованих територіях. 

Ми засуджуємо порушення прав людини, незаконні затримання і катування наших громадян у підвалах Криму і Донбасу.

Ми засуджуємо дії Москви, коли та видає українським громадянам свої паспорти. 

Ми засуджуємо дії Москви, яка вже визнала де-факто анексію ОРДЛО, адже лідери бандитських угрупувань є членами партії “Єдина Росія”, а Путін надав доручення організувати соціальні виплати для жителів ОРДЛО. 

Ми засуджуємо незаконну ініціативу, яка вже лежить у Думі – надати зброю та  приєднати ОРДЛО до Російської Федерації.

Ми що, не повинні на все це реагувати? І на які ще поступки ми можемо піти?

Ми готові боротися за кожного українця, який не по своїй волі потрапив під тоталітарний гніт окупантів,

За цілісність і суверенність нашої держави,

Демократичні цінності та право обирати свій шлях.

Я, як Народний Депутат України, можу твердо заявити, що Україна не піддасться на шантаж Путіна.  Сподіваюсь на те, що всі здорові сили українського політикуму та громадянського суспільства  будуть і надалі йти шляхом відстоювання інтересів нашої держави, її територіальної цілісності та суверенітету, чіткого вибору шляху на інтеграцію до ЄС та НАТО. Україна має бути Євроатлантичною!