Нам не закриють рота, коли говоритимемо про злодіяння путіна!

Останніми днями декілька західних ЗМІ звинуватили Україну в порушенні Женевських конвенцій через організацію прес-конференцій, інтерв’ю з захопленими російськими військовополоненими. У зв’язку з цим, на моє переконання, варто би було звернути увагу на таке.

1. Україна – а не російська федерація – є жертвою збройної агресії. Україна реалізовує своє право на самозахист.
2. У 1929 році, після Першої світової війни, була прийнята Женевська конвенція про поводження з військовополоненими. Стаття 2 цієї конвенції передбачала, що з полоненими слід гідно поводитись, їх слід захищати, особливо від актів насильства, від образ та цікавості публіки. Основна ідея цього правового припису полягала у гарантуванні військовополоненим гуманного ставлення, а не захисту їх приватності.
3. Положення конвенції 1929 року стали правовою основою для судового процесу, що здійснювався Воєнною комісією США у Флоренції у вересні 1946 році проти генерал-лейтенанта Курта Мельцера. Мельцер, командир німецького гарнізону в Римі, в січні 1944 року, виконуючи наказ фельдмаршала Кессельрінга (командувач німецьким силами в Італії), провів ходу декількох сотень британських і американських військовополонених вулицями італійської столиці з метою підняття бойового духу італійців. В ході марширування глядачі кидали палиці та каміння. Було зроблено декілька фотографій, що опублікували в італійській пресі з підписами: «Англо-американці нарешті увійшли до Риму… в супроводі німецьких багнетів». Мельцера звинуватили у тому, що він «піддав військовополонених, які перебували у його віданні, насильству, образі та цікавості публіки». Його засудили до десяти років ув’язнення, які згодом скоротили до трьох.
4. Міжнародний воєнний трибунал в Токіо схоже засудив японську практику «марширування військовополонених містами та піддавання їх осміюванням та образам.»
5. Вищезгадане положення статті 2 конвенції 1929 року фактично було продубльоване в Конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року: «Так само військовополонені завжди повинні бути захищеними, зокрема від актів насилля чи залякування, а також від  образ та цікавості публіки.» У офіційному перекладі конвенції російською словосполучення «цікавість публіки» перекладено як «любопытство толпы».
6. Зрозуміло, що ні у 1929 році, ні тим паче у 1949 році, не було ні телебачення, ні Інтернету, ні соціальних мереж, ні смартфонів тощо. Навіть поняття гібридної війни, що зараз веде росія, було запроваджено у 2006 році. російська федерація тратить більше півтори мільярда доларів США на пропаганду через державні ЗМІ, і це лише офіційні цифри.

Таким чином, немає юридичних підстав для розширювального тлумачення застарілої статті 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Допоки з російськими комбатантами гуманно поводяться, вони можуть абсолютно законно брати участь у прес-конференціях, інтерв’ю за своєю згодою.

______________________________________________

In recent days some western mass-media have accused Ukraine of violating the Geneva Conventions by organizing press-conferences, interviews with captured Russian war prisoners. Due to this, in my point of view, it is necessary to focus on a few issues.

1. Ukraine – not the Russian Federation – is the victim of armed aggression. Ukraine is exercising its right to self-defense.
2. In 1929, after World War I, the Geneva Convention on Prisoners of War was adopted. Article 2 of this Convention provides that prisoners of war shall at all times be humanely treated and protected, particularly against acts of violence, from insults and from public curiosity. The main idea of this legal provision was to provide prisoners with humane treatment but not to protect their privacy.
3. The 1929 Convention provision was the basis for the trial of Lieutenant General Kurt Maelzer before a United States Military Commission in Florence, Italy, in September 1946. Maelzer, the commander of the German garrison in Rome in January 1944, had been ordered by Field Marshal Kesselring, commander of the German forces in Italy, to parade several hundred British and American prisoners of war through the streets of the Italian capital, in order to boost Italian morale. During the parade, onlookers threw sticks and stones at them. Numerous photographs were taken and published in the Italian press, under the caption “Anglo-Americans enter Rome after all... flanked by German bayonettes”. Maelzer was convicted of “exposing prisoners of war... in his custody... to acts of violence, insults and public curiosity”, and was sentenced to ten years’ imprisonment, later reduced to three years.
4. The International Military Tribunal in Tokyo similarly condemned the Japanese practice of “parading prisoners of war through cities and exposing them to ridicule and insults.”
5. The aforementioned provision of Article 2 of the 1929 Convention was in fact replicated in the Convention (III) relative to the Treatment of Prisoners of War (1949): “Likewise, prisoners of war must at all times be protected, particularly against acts of violence or intimidation and against insults and public curiosity.” The official Russian translation of the Convention uses the term “interest of the crowd” to denote “public curiosity”.
6. It is obvious that there was no mass television, Internet, social networks, smartphones etc. in either 1929 or 1949. Even the term “hybrid war”, which now is conducted now by Russia, was first introduced in 2006. The Russian Federation spends more than 1,5 billion USD per year for its propaganda on state-owned media, and these are just official figures.

Thus, there is no legal basis for broad interpretation of outdated Article 13 of the Geneve Convention (III) relative to the Treatment of Prisoners of War. As long as Russian combatants are humanely treated, they can absolutely legally take part in a press-conferences, interviews with their own consent.