Волноваха. Маріуполь. Україна.

Донецька область ледь не перша відчула на собі всі принади "русської весни". Її знайомство з “русськім міром” почалося з розстрілу силовиків, вбивств військових та терору й насилля над мирним населенням ще у 2014 році. Яскравим прикладом є обстріл 13 січня 2015 року, коли бойовики «ДНР» з Градів попали по українському  рейсовому автобусу на блокпості під Волновахою. Загибель 12 людей у цій трагедії стала черговим доказом російської агресії на Донбасі.

Жертвами обстрілу стали 12 пасажирів автобуса Златоустівка — Донецьк (на фото)

Але і це був далеко не початок. Все почалося 20 років тому, коли до влади на росії прийшов КДБіст з ураженим почуттям гідності та завищеною оцінкою власної важливості. Оточений історично незрозумілою йому територією, сформованою азійськими, монгольськими та іншими іноземними племенами.

Дуже важко жити історією "великої країни", коли у твоїй столиці квакали жаби в той час, як у Київській Русі розвивалася писемність. Єдине, за що можна чіплятися - так це за міфічну історію СРСР, яку оточення х%?ла тягне у сучасні реалії.

СРСР 2.0 готувався дуже давно та поступово реалізовувався. Всі прогнозували спробу його відновити військовою агресією. Це було не важко зрозуміти враховуючи, що військовий терор - єдина геополітична мова росіі. Отже, починаючи від Джохара Дудаєва і закінчуючи українськими націоналістами, про це говорили багато. Наші ідеї, до слова, всі чомусь вважали за потрібне називати радикальними й дуже просили не ображати тривожних сусідів та не розпалювати ворожнечу. Так от, як виявилось, ми маємо під боком тре водного сусіда-пацієнта з явними ознаками деменції, психічними розладами у вигляді комплексів і фобій різного ступеня. Свої вади він компенсує великими ракетами та калібрами, якими намагається стерти з лиця землі всі українські міста, які не здаються "втарой арміі міра".

Декілька років бункерному діду згодовували ефективну інформацію та давали почути саме те, що він хоче, бо очільники аналітичних відділів ФСБ намагалися зберегти свої добре оплачувані місця. Я можу припустити, що ані путін, ані його оточення не розраховували, що цей фінальний крок таки буде здійснено і що колись інформація про готовність "зустрічати освободітєлєй" з квітами, хлібом й сіллю буде перевірена практичним шляхом. Так от, коли дід остаточно поїхав кукухою, то Україна увійшла у новий етап боротьби за Незалежність. Він розпочався 24-го лютого 2022 року о 4-ій ранку, коли перші снаряди впали на Харків, Київ, Херсон, Чернігів та Суми. Жодне село чи місто не зустріло окупантів з пирогами. Російських тварин, на момент написання цього блогу, подохло понад 15000 осіб, їх вже просто припинили рахувати. Бо якщо путін не рахує власних солдатів, то навіщо нам витрачати зайвий час? Загальна оцінка знищенної військової техніки окупантів військовими та місцевими перевалила за понад 5 млрд дол. за підрахунком Forbs. Через наведені вище причини росіяни вдалися до своєї улюбленої тактики: тепер всі, хто не підкорився добровільно - просто стираються з лиця землі. Це новий акт геноциду проти української нації, це новий акт злочинів проти людяності, у порівнянні з якими нацистська Німеччина разом з фашистською Італією є дітьми, яким до х%?ла ще тягнутися і тягнутися.

Тільки за 30 днів повномасштабної війни росія розквітла у своєму буйному цвітінні психозу: інформаційного та військового.

Одне з міст, яке я особисто звільняв у 2014 році, знаходиться в блокаді. Зелені коридори використовуються для обстрілу мирних мешканців, які намагаються евакуюватися. У довколишніх селах відбувається терор, насилля та примусова видача російських паспортів. Місто Волноваха залишається містом лише по географічному визначенню, бо наразі це суцільні руїни.

13.06.2014 в центрі щойно звільненого Маріуполя (з власного архіву)

Це все, що необхідно знати про “русській мір”. Та все, що треба знати про історію, яка була пережита ще 100 років тому. Пережита іншими країнами. Про шо влучно сказав Отто Бісмарк - німецький державний і політичний діяч: "Домовленості з росією не варті навіть паперу, на якому  вони підписані".

Далі буде цикл блогів про українські міста та українську боротьбу за незалежність.