УКРАЇНА - СВІТОВИЙ ГАРАНТ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Український уряд вважає посівну 2022 одним із найбільш критичних напрямів поряд із військовим протистоянням та становищем в атомній енергетиці. Чому так важливо для українців вчасно посіяти зернові, соняшник та інші культури? Чому сільське господарство України зараз під пильним поглядом світу?

Ми - пересічні громадяни - звикли вважати свою державу наскрізь корумпованою, слабкою та ні на що не здатною. Цим гнилим інформаційним продуктом нас десятиліттями годували із-за парєбріка й багато хто охоче цей продукт споживав. А фактами цікавились лише спеціалісти. Чому вони не були зацікавлені ці факти широко оприлюднювати - велике питання для майбутніх розборок. А зараз давайте просто подивимось в обличчя фактам і ще раз замислимось: а чи так вже й мало важить держава Україна на світовій арені? Візьмемо сьогодні лише сільське господарство.

ФАКТ 1. Україна входить до п’ятірки провідних світових експортерів зернових і зернобобових. 

У 2021 р. Україна увійшла до складу Комітету зі всесвітньої продовольчої безпеки ООН, який підпорядковується Генеральній Асамблеї ООН. Уперше в історії Міжнародну зернову раду - міжурядову організацію, діяльність якої покликана сприяти розвитку і зміцненню міжнародної співпраці між країнами-експортерами та імпортерами зерна - очолив представник України – заступник міністра економіки України Т. Качка.

ФАКТ 2. За даними Державної служби статистики експорт зернових культур у грудні 2021 року становив 23,5% від загального обсягу експорту. Тобто майже чверть товарів, які приносять Україні зовнішній прибуток становлять наші зернові. Зокрема, згідно з даними 2020/2021 року експортовано:

•  16,6 млн тонн пшениці,
•  4,2 млн тонн ячменю,
•  18,4 тис. тонн жита,
•  23,1 млн тонн кукурудзи,
•  а також 126,9 тис. тонн борошна. 

Під час пандемії COVID-19, коли було зруйновано глобальні ланцюги постачання товарів. Україна продовжила сумлінно виконувати свої зобов'язання й сприяла продовольчій безпеці своїх партнерів на Близькому Сході, в Європі, Південно-Східній Азії та Північній Африці.

ФАКТ 3. Серед країн, які найбільше залежать від поставок українського зерна, першу п’ятірку складають:

• Пакистан (частка українських зернових - 67%)
• Ліван (половину своїх зернових країна купує в Україні)
• Лівія (41% зерна - український)
• Туніс та Ефіопія (купують в Україні 36% свого зернового запасу).

Як видно, загалом це краіни з досить низькими доходами на душу населення і очевидно високими витратами в сімейному бюджеті на продовольство.

До крупних імпортерів української пшениці належать також Єгипет, Туреччина, Бангладеш, Індонезія.

Факт 4. 14% українського експорту становлять жири та олії рослинного й тваринного походження.

Основними споживачами української соняшникової олії є:

• ЄС (82% олії у країнах ЄС - з України)
• Індія (65%)
• Ірак (46%)
• Китай (40%)
• Велика Британія (39%)

ФАКТ 5. Внесок України до світового продовольчого ринку у 2021 р. був еквівалентним забезпеченню харчуванням близько 400 млн осіб.

Для порівняння: населення США - 330 млн., Німеччини - близько 84 млн.

Тепер зрозуміло, чому Україна, завдяки традиційно потужному продовольчому експорту, тривалий час позиціонується як гарант продовольчої безпеки в багатьох країнах світу. 

Як на українське сільське господарство вплинув російський наступ 24 лютого?

На жаль, урожай 2022 року в Україні знаходиться під питанням, адже:

• під загрозою посівна кампанія;
• великі площі земель сільськогосподарського призначення фізично недоступні для проведення весняно-польових робіт;
• 30 млн. гектарів сільськогосподарських угідь заміновано;
• у відносно безпечних регіонах (хоча їх в Україні зараз немає апріорі) посівна ускладнюється відсутністю палива, логістичними проблемами, зокрема через проблеми у постачанні раніше замовленого та оплаченого насіння, добрив, засобів захисту рослин;
• значна частина польових робітників нині стоять у лавах Збройних Сил України.

Чи буде Україна з продовольством цього року?

Заступник міністра агрополітики та продовольства Тарас Висоцький заявив, що в Україні сформовані запаси продовольства на два роки, а на територіях, де немає бойових дій фермери готові засаджувати поля.

Отже, в нас хліб і до хліба буде, а що з рештою світу?

Європейські ЗМІ пишуть, що в деяких країнах соняшникова олія зникла з полиць магазинів. Більшість споживачів у розвинених країнах навіть не знали, що це продукт постачається до них з України.

За інформацією з Лівану, хліб подорожчав у 5 разів від початку російського вторгнення в Україну. 

У деяких регіонах Африки зростають ризики політичних протестів та нестабільності, пов’язані із різким здорожчанням хліба. 

В цілому ж Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що війна в Україні вже спричинила порушення каналів постачання продовольства, здорожчання продуктів та палива і необхідно вжити всіх заходів для того, щоб ситуація не переросла у масовий голод та світову продовольчу кризу.

Економічні висновки із перерахованих фактів, в цілому, зрозумілі. Чим швидше Україна переможе і чим швидше відновить інфраструктуру та мирне життя, тим меншу частину світу чекають економічні кризи/зміни політичного керівництва/революції/ протести та інші неприємні наслідки.

Проте у контексті викладеної інформації виникають кілька питань, відповіді на які ми не знайдемо в статистичних таблицях.

Чи не є можливість доступу європейців до ринку дешевого продовольства причиною гальмування нашого вступу до ЄС всі ці роки? 

І як далеко готові зайти уряди європейських держав у “врегулюванні української кризи”? Адже наше прагнення перемоги і готовність давати відсіч агресору стільки, скільки потрібно, може суттєво вплинути на рівень цін у європейських супермаркетах. 

У очільників же держав-імпортерів є два шляхи вирішення своїх продовольчих проблем:

• перший: допомогти українцям закінчити війну до посівної, надавши нам все для цього необхідне;
• другий: здати нас росії і вже з нею домовлятись про поставки сільгосппродукції.

Очевидно, що лише беззаперечна підтримка України пересічними громадянами ЄС та світу в цілому, стримує окремих очільників від бажання розплатитися нашою свободою і нашими територіями за хліб з маслом, без якого чомусь, важко прожити навіть в епоху криптовалют і нанотехнологій.

Англомовна версія статті тут

Ваш "Сектор Правди" Алла Мегель та Марія Яремчук