Про договори з Москвою

Перший серйозний договір між українцями та росіянами було укладено 1654 року. Під "росіянами" маємо на увазі московитів - бренд "Русь" для позначення себе вони приватизують у наступному столітті. Під "українцями" маємо на увазі козацьку старшину, яка і сиділа за столом перемовин.

Вона щойно виборола власну державність у війні з польською короною і шукала "реальних військових гарантій", щоб цю державність зберегти. НАТО тоді не було, і серед усіх варіантів регіональних сил найбільш реалістичним видавалася Московія. Предметом договору був військовий альянс та політичний протекторат для молодої держави козаків.

Але переговори ішли погано. Сторони говорили різними мовами - у прямому і переносному сенсі. Елементарно порозумітися допомагали перекладачі (ми би і зараз не розуміли російської, якби не століття русифікації). Але не було кому пояснити сторонам політичну культуру одна одної.

Козацька старшина склала присягу на узгоджених статтях договору. І очікувала, що присягу складе друга сторона. На їх подив, московський посол відмовився це зробити. Не тому, що не мав мандату від царя. А тому, що у Московії цар не складає присяг. Це вам не який-небудь польський король.

У світі козаків, як представників європейського політичного народу, договір був найвищим джерелом права. У Московії найвищим джерелом права була самодержавна воля царя. Договір, у розумінні Москви, це такий ритуал, який треба розігрувати для того, щоб спілкуватися з європейцями. У Московії ж працюють не договори, а милість згори. Сьогодні цар вважає, що буде допомагати вам військом і захистить вашу державу. Не дякуйте. Завтра він розверне це військо проти вас і державу вашу знищить. Не ображайтеся.

Козаки пішли на ці умови. Чи треба говорити, що договір був порушений Москвою майже одразу після підписання? І ви знаєте, що було далі. Війна не тільки з поляками, а тепер уже і з московитами. Руїна. Поділ країни. Поступове знищення суверенітету. А після невдалої спроби Івана Мазепи вискочити з цієї історичної трясовини - втрата державності і перетворення на колонію.

Через триста років ми знову відбудовуємо свою державність. І ми знову ведемо переговори з Москвою. Зараз багато чого змінилося: протекторат шукаємо від інших, і НАТО вже існує, і Польща - наш друг. Що не змінилося - то це Московія.

Перемовини потрібні. Але я дуже хочу вірити, що наші перемовники учили історію і розуміють, що поки в Москві є царі - будь-які папери, підписані з ними, не можна вважати договорами.