Країна глухих

Дуже влучно охарактеризував інтерв’ю Олександр Риклін, російський публіцист, громадський діяч. «Ця розмова яскраво висвітлила одну найважливішу обставину - з російськими журналістами говорив представник людської раси... На його тлі наші керівники взагалі не сприймаються як люди. Чи то інопланетяни, чи якась тупикова гілка розвитку, гримаса еволюції. З ними безглуздо говорити про мораль, етику, цінності, принципи. Просто тому, що вони «чужі»...»

Як такого, інтерв’ю не вийшло. Була відверта сповідь однієї людини, однієї нації, яку, виходячи з недолугої реакції журналістів та сумнівних запитань, вони навіть не почули. Якщо почули – то не зрозуміли. Можливо – навіть не намагались.

У якомусь сенсі Путін та Зеленський, Росія та Україна вже помінялися місцями. Ну й хто тепер у ролі клоуна, а хто – національний лідер? З ким усвідомив себе єдиним народ, а з ким залишилася зомбована, змучена великоімперськими комплексами сіра маса? Яка держава – морально розклалася, а яка – піонер духовного та економічного ренесансу? Відповідь очевидна, але мало прийнятна для Росії.

З інтерв'ю видно, що Володимир Зеленський щиро збентежений тим, що політику війни підтримує значна кількість громадян Росії. Для нормальної людини це нонсенс. Але у цьому немає жодного секрету. Їх усіх покусав скажений кремлівський щур, їм потрібне термінове інтенсивне лікування! На жаль, всіх уже врятувати не вдасться, але у багатьох напевно ще є шанс.

Головне – якнайшвидше назавжди позбутися джерела зарази – першоджерела «путінізму мізків».