Великдень як шанс на оновлення

В українському календарі є кілька дат, в які здається, що наша держава – християнська (що de facto не так). Це, безперечно, Різдво та Великдень. 

Під час Великодня культурний код долає особисті релігійні переконання українців, і подеколи навіть атеїсти дозволяють собі вітатись «Христос воскрес!» - «Воїстину воскрес!». Ретельне виконання супутніх обрядів на зразок крашанок і пасок та освячення продуктів створює ілюзію, що з Богом всі питання вирішені, Йому борг сплачений, і далі можна займатись, хто чим звик. 

Втім, війна з росією для багатьох українців вже стала потужним поштовхом для переоцінки цінностей. Ми зрозуміли, що звичні ціннісні постулати на зразок конс’юмерізму і кар’єризму нічого не варті, коли немає вищої цілі – збереження життя та здоров’я наших близьких та нашої любимої України. А Великдень – це ще один шанс переосмислення сенсу нашого існування. Це можливість подумати про зміст свого життя у найбільш сприятливому контексті – коли розмова про Бога, Христа та церкву близькими не сприймаються з іронічною посмішкою (бо ми ж пам’ятаємо, що у доброму товаристві нібито не можна сперечатись про політику та релігію).

Що варто зробити напередодні та у кілька найближчих днів після Великодня?

- Спробувати почитати Євангелію – це першоджерело про свято. Про події воскресіння Ісуса розповідають у 28 розділі Євангелії від Матфія, 16 розділі від Марка, 24 розділі від Луки та 20 розділі від Івана. Щойно ви прочитаєте хоча б пару викладів історії про воскресіння засновника християнства, ви зрозумієте, де суть, а ді культурні нашарування, які цілком можуть бути корисними, коли спираються на ґрунт Євангелії. Саме віра у смерть та воскресіння Христа заради МЕНЕ САМОГО робить людину християнином. 

- У контексті цієї клятої війни в нас є взірець хімічно чистого зла – путін, російський істеблішмент та населення, значна частина якого підтримує, зокрема, сьогоднішній обстріл нашої Одеси з 8 загиблими та 18 пораненими. Втім, Великдень – це шанс для нас змінитись на краще. Згадати про 10 заповідей, які, незважаючи на їх нібито «ретроградську» репутацію, лягли в основу загальноєвропейського гуманізму та західної цивілізації у цілому. 

Можливо, саме сьогодні доцільно проаналізувати, наскільки люди, які називають себе християнами (а це більшість тих, хто сьогодні-завтра відзначає Великдень) діють та мислять по-християнськи? Так, ми не вбиваємо і не заохочуємо до захоплення чужих територій, як діють наші сусіди на півночі. Але чи багато з нас пам’ятає про «Не кради», коли є відповідна можливість заробити більше за рахунок інших? То ж чи викорінена корупція на побутовому рівні? Чи багато вважають, що краще не свідчити неправдиво на свого ближнього? 

Дорослих людей характеризує така риса, як свідомість. Кажучи «Христос воскрес!» та «Воїстину воскрес», давайте будемо дорослими – не ховаймось за український християнський код та розуміймо, що говоримо. 

Здається, зараз гарний момент відшукати запилену Біблію.