Найкраща робота в світі

Міни падають поруч з бліндажем. Земля після вибухів падає на дерев'яний дах. Крізь вузький вхід пробивається світло. Ми наче мишки. Через світло проявляється пилюка великими грудками. В дитинстві мені здавалось, що таке світло то щось від Бога.

Після наступного прильоту, сміємось:

- Найкраща робота в світі.

Коли ми збирались на війну, Абдула приїхав на скутері в будиночок в лісі. Лишив на моєму подвір'ї та хвилювався за нього. Врешті, зміг забрати.

Ми були офігівшими, коли побачили скутер в багажнику пікапа. Абдула хотів його забрати на позиції.

- От був би в тебе зараз скутер, ось тут поруч, поїхав би подалі, - жартують хлопці.

- Це було би добре і погано водночас, - відповідає Абдула.

Обличчя хлопця із суміжного підрозділу виділяється світлом. Воно біле та виразне, наче святого з ікони.

- Ну, поговоримо про наші справи ввечері. Якщо він буде для нас, - каже мені Івіч. Його обличчя ховається в темряві, наче грає в піжмурки.

Я підготував хитру відповідь:

- В будь-якому випадку поговоримо.

Поїхали в інше місце. Це село з побіленими будинками та фермою, яку розбили росіяни.

Пейзаж нагадує мені фільм "13 мавп".

По селу впевненно переміщуються зграї курок, індиків та гусей, наче вуличні банди. Бігають свині та бавляться поросята. Корови з телятами підходять до позиції. На деяких подвір'ях лежать розірвані тіла мертвих тварин.

- По нас тільки літак не працював, - рефлексує Абдула.

До хлопців на сусідніх позиціях приїхав журналіст 1+1.

Командир групи затискує тангенту і говорить:

- Г+Г? Розбий йому камеру та їбало і забери машину, - відпускає тангенту.

Тоді обератається до нас і сміється:

- Він же так і зробить.

Чуємо, як щось гуде. Над горизонтом помічаю два ворожих літаки. Вони випускають пастки, роблять обертання та повертаються. Я заворожено дивлюсь на небо.

Хлопці кричать:

- По нас працює літак!

- Треба ховатись в окоп? - запитую я.

- Звісно, ще таке питаєш.

Нурси прилетіли швидко. Звук від їхнього розриву різкий та дратівлий.

Всі залишились цілими.

Повертаючись, я побачив бабусю, яка схилилась над тілом мертвого пса.

Дорога нагадує довгу желейну цукерку.

Тепер я розумію, що наш ворога не варто недооцінювати.

Немає різниці, наскільки в тебе крута екіпа під мінометними обстрілами.

Війна це лотерея. Сьогодні ми виграли.