Здравствуй, "Абрамс"!
Юридически, программа ленд-лиза включает в себя поставку… всего. Вот, вообще всего. Под "вообще всем" я имею в виду вообще всё. "Абрамсы", "Брэдли", "Кугуары", "Пэтриоты", "Томагавки", "Рапторы", F-16, F-35, роботизированные платформы, дроны, разведчики, камикадзе, САУ, управляемые снаряды, умные авиабомбы - то есть вот просто вообще всё.
Перечитайте это еще раз. До меня, например, это до конца так ещё и не дошло.
Что поставят США в реальности? Я не знаю. Но, исходя из заявленной на Рамштайне новой концепции "военного и стратегического обрушения" России, думаю, что поставят - всё.
Как я и талдычил годами - мы вошли в новую эпоху. Теперь официально. Миропорядок, существовавший с 1945 по 2014 год, теперь прекращен официально. Саммит на Рамштайне - это новая Ялтинская конференция. Которая определила теперь уже новый миропорядок.
И новый список стран, которые будут руководить этим миропорядком.
И России там нет.
Точнее, она есть, конечно, но в роли православного северного Ирана. Который точно так же будет теперь сидеть за рвом с крокодилами, орать про израильских террористов, которые не дают ему обогатить уран, чтобы сделать миролюбивую ядерную бомбу, жрать зубами корпуса стражей православной революции друг друга живьем внутри периметра - но за поребрик вылезать уже не будет.
А на её место будет продвигаться Украина. Вы же понимаете, что США будут делать сейчас из Украины Южную Корею? Что им в край как важно после неудачи в Афганистане создать новый положительный кейс. Что в Украину пойдет сейчас такой поток вооружений, технологий, денег, кредитов, режимов максимального благоприятствования, снятия пошлин, квот и ограничений, что Сеул сто раз еще локти покусает.
Дело, конечно, не в Украине, а втом, что будут решены сразу несколько задач - и вытеснение с рынка газа и нефти, и вытеснение с политической арены, и постановка на место Китая, и вообще все, чего мир хотел бы сделать давно, да все как-то повода не было.
А тут такой повод!
Спасибо, Вова.
Что получается у США, когда они приходят в Корею, мы видели. Что получается у СССР - тоже.
Ну, что ж. В добрый путь.
Кстати, вы же понимаете, что Пентагон сейчас спит и видет, чтобы Россия бахнула куда-нибудь по конвою любой натовской страны? Тогда российские войска с территории Украины будут вынесены уже просто метлой и, думаю, уже просто объединенными силами НАТО непосредственно.
Такого противостояния не было никогда со времен Второй мировой. Даже во времена холодной войны. Даже против СССР. С противником такого уровня дедывоевалы столкнутся ВПЕРВЫЕ с тысяча девятьсот сорок пятого года.
Вооруженная новейшим американским вооружением сорокамиллионная страна, поддерживаемая всем миром, за которой стоят ведущие державы со всей своей военной, политической, экономической мощью.
Мммм…
"Рапоторы" против Су-25. "Абрамсы" против Т-72. "Джавелины" против РПГ-7.
Спутниковое управление боем против теробороны Брянска.
Это будет славная охота.
Ну, что идиоты. Мечтали повоевать с НАТО и США?
Все желания должны исполняться.
Здравствуй, "Абрамс".
Ваш Дед.
В рамках проекта "Журналистика без посредников".
К сожалению, пока я живу только на ваши донаты.
Подписывайтесь на меня на Патреон. Спасибо:
https://www.patreon.com/babchenko
Мой телеграм: https://t.me/s/babchenko77
Арбат - це тіпа Андріїівський узвіз.
Слава Україні!
Виборців в Україні.
КЛЮЧОВИМ ДИПЛОМАТИЧНИМ ЗАВДАННЯМ ДЛЯ НАС НАРАЗІ Є ЛІКВІДАЦІЯ ООН як організації, яка вже давно не вирішує питання забезпечення миру і стабільності у світі.
Їй на зміну має прийти нова організація, в основі якої мають бути 40 країн-партнерів, які взяли участь у зустрічі в Раммштайні.
Щось підказує, що на наступній зустрічі буде 50-60 учасників, а це вже третина від країн світу.
Ніяких Абрамсів (хіба що один для Бабченка для Червоної площі - це не жарт), ніяких Ф-35 не буде.
Навіть поставки САУ і Гепардів з Німеччини це ціла історія з навчанням.
Про це вже багато писали - для поточних задач вистачає і тієї броні, що є. + ... танків з Польші. Ремонт і модернізація - і вистачить ще на 50 років.
ППО і ПРО можуть підкинути для завершення війни. А далі своє треба робити.
Крім того, ще невідомо чим це усе закінчиться, чи до чого прийдемо в найближчий час (до кінця року, наприклад). Може і не буде проти кого озброюватись до зубів. Може достатньо буде рову з крокодилами та вишки через кожні 500 метрів.
А ! Зрада, це коли усі попередники продавали надлишкову військову техніку.
А тепер куди усе дівати ? Те що ціле, воно ж наче ремонтоване, модернізоване, грошей коштувало.
Чи пан думає, що якщо ленд-ліз, то це буде 1000500 Абрамсів ??
Нічого особистого - просто
бізнесбезпека. І про це "нашим партнерам" треба нон-стоп капати на башку.Справді, Україна не є дзеркальним відображенням Афганстану, але у проекції на Західних європейських сусідів, Україна у своїй суспільно-політичному наповнені всеж сприймається Заходом як свого роду європейська версія Афганістану.
Фіаско США у Афганістані обумовлене не слабкістю озброєнь і підготовки афганської армії а кланово-родовою політичною структурою у країні, що призвело до тотальної корумпованости афганського суспільства від самих низів до топ керівництва. Як наслідок - зневіра суспільно активних сил у можливості змін, відсутність мотивацій для цілого суспільства. Додайте що війна у Афганістані більше мала характер громадянської аніж визвільної.
Україна - подібна кланово-олігархічна 30-ти річна політична структура суспільства, високий рівень корумпованісти від низів до самих верхів, зневіра суспільно активних сил у можливості змін, відсутність національно-державницької ідеї як головної цілі побудови майбутнього і яка стала б базою обєднання суспільства.
ЗСУ сьогодні відрізняються від афганских, але мотивація ЗСУ базується на спротиву чужинецькому загарбнику і немає мети чи наповнення спрямованого на зміну суспільно-політичної системи у державі.
Роль армії важлива під час війни але відходить на другий план у мирний час і життям країни керує не армія а політичний уряд, під контролем якого, разом з іншими держ.інституціями, знаходяться і збройні сили.
Тож українські і чужинецькі, навіть про-українські налаштовані політологи, аналітики, оглядачи та журналісти допускаються помилки, ігноруючи такі деталі у своїх оцінках і прогнозах розвитку подій.
На глобальній шахівниці політики, стан збройних сил і їх мотивація не є вирішальним фактором у оцінці будь якої держави. Адже у війні приймає безпосередню участь лиш незначна (0.5~1%) суспільства. 1% навіть найбільше мотивованої і політично свідомої частини суспільства є недостатнім аби мати вплив на суспільно- політичне життя держави, якщо решту 99% влаштовує наявний стан справ.
Сьогодні, як і на протязі минулих 30 років, головна увага урядів тих країн, які є партнерами України, приділяється саме настроям цих 99% і їхнього бажання пірвати з минулим і стати на шлях власного оновлення до норм реальної сталої західної цивілізаці. Якщо цього не станеться, то сподівання, прогнозовані навіть у дописі цього блогу, так і залишуться лиш сподіваннями.
вірять що є БОГ і Його заповіді треба втілювати у життя.
Нащі люди чомусь більше вірять навіть клоунам гнусавим, ніж Богу, тому Південа Корея під питанням - це залежить від нас, українців як ми будемо жити, або як совкодрочери з вірою у хорошого начальника який прийде і зробе нам гарне життя, або віра в Бога (Його 10 заповідей) і в те що за умови особистої відповідальності кожного Українця перед державою (людьми) ми станемо краще і заможніше ніж Німеччина.
СОВКОДРОЧЕРОМ БУТИ ЛЕГШЕ - ТІЛЬКИ ТЕ І РОБИТИ ЩО ЗВИНУВАЧУЙ КОГО ХОЧЕШ ОКРІМ СЕБЕ