Про "сонечок"… війна це не як у фільмах

Війна це коли героічні герої тікають першими, а іноді ті хто вчора торгував компами наприклад витягує пораненого побратима коли усі втекли. Війна це коли старший підходе і питає що робити, коли побратим признається що так страшно що ціпеніє і хтось каже щоб просто сів і заряджав магазини поки не попустить в укритті. Війна коли вчорашній банковський сіс адмін проривається майже в оточення і шле селфі "ось дивись кого вчора з неба прикривав". Війна коли ті кого прислали на підмогу не витримують починають кричати 300 ті, а самі в кімнаті осколками скла намагаються себе різати, коли нерви здають і не хочуть чути що переміщення буде але вночі, вибігають і по ним град… Війна коли зовсім чужі люди стають рідними, коли ви як права і ліва рука не можете один без одного щось робити ефективно. Війна коли полковник звертається до сержанта "пацани якщо не ви то всім пздц".

Війна коли справжні так і залишаються справжніми, а ти розумієш що не дарма усі ці роки була поруч. Війна страшна і нема в ній жодної романтики, хоча є купа болю і неймовірної вдячності за щоденний героїзм.

Пост спонукали ті які на прикладі моїх постів про філіна якого нарешті зняли почали розказувати про те що "необстріляні, нема зброї, нас кинули"

Так були такі ситуації і в мене ще є надія що таких засудять тим самим врятував життя бо по іншому вже не буде. Але!!!! Багато постів про все пропало не відповідають дійсності, як про 79 бригаду мобіків. Багато і тро м яко кажучі бреше. Кожну ситуацію треба розглядати окремо і робити висновки. Ні у кого нема лазерних бластерів, але ж воюють. Так, це страшна війна, і тільки справжні побратими поруч є сама ефективна зброя. Тримаймося, все буде Україна!