Право власності vs Право на життя

(відкритий лист до Віктора та Олени Пінчуків)

Після того, як ви відмовились оплатити броньовані швидкі для #ПДМШ, наше спілкування перервалося. Але я знаю, що ви читаєте мої блоги на Цензор.НЕТ. Саме через них ми і познайомились напередодні війни. Тому звертаюсь до вас публічно.

#ПДМШ і я особисто маємо багато друзів у розвідці, спецслужбах та правоохоронних органах. На відміну від вас, я ніколи не платив силовикам, але фронтове братство для багатьох людей у погонах значить більше, ніж гроші. Тому я швидко дізнаюсь про те, що ви воліли б робити потай, макимально дистанціюючись від "спецоперацій" у стилі путінського ФСБ. Не вийде, бо – повторюсь – фронтове товариство для багатьох людей у державному апараті важливіше за гроші.

Отже, я знаю, що ви запланували операцію з дискредитації мене особисто та Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова. Запланували, бо напевно розумієте, як працюють нематеріальні активи, і чудово знаєте, що таке гудвіл або іншими словами добре імʼя. Добре імʼя – це все, що ми маємо.

Бо ані я, ані #ПДМШ не має ані маєтків, ані заводів, ані яхт, ані літаків. Все що ми маємо – це добре імʼя. І саме завдяки нашому доброму імені та бездоганній репутації ми маємо все інше. #ПДМШ люблять, роботою наших медиків-добровольців захоплюються люди по всьому світові, про нас пишуть та знімають репортажі Reuters, CNN, The New York Times, The Guardian. Натомість ви, попри вкладені десятки мільйонів у свій імідж, залишаєтесь в очах абсолютної більшості українців токсичним "оліграхом". Ба більше, після того, як ми показали світові ваш "палац про запас", думаю, навіть ваші західні друзі-інтелектуали, добре прикормлені через Victor Pinchuk Foundation, побачили за іміджем мецената, покровителя наук та мистецтв, закомлексованого плюшкіна, який компенсує дрібʼязовість душі розмірами палаців...

Але наразі не про це. Я поважаю цінності Західної цивілізації, серед яких почесне місце посідає повага до права приватної власності. Я усвідомлюю, що наразі одна з баз #ПДМШ розгорнута у маєтку, який офіційно належить Олені Пінчук. Зараз там розташовані наш логістичний центр, тилова база та тренувальний майданчик. Наявність цієї бази в тилу дуже корисна для нашої діяльності на фронті. Врешті-решт пів басейну, який 17 років не бачив води, зараз заставлено ліками та медикаментами, які приходять до нас з усього світу...

А тепер про головне. Ми – не московські орки. #ПДМШ ніколи нічого ні у кого не "віджимав". Навіть у ваш палац ми потрапили "за згодою сторін". Так було і так буде завжди. Бо ми воюємо не тільки проти московської орди – ми воюємо за таку Україну, в словнику якої не буде слів "потоки", "схеми" та "віджим". Але якщо постане вибір між вашим правом власності на майно і правом на життя хлопців та дівчат, що наразі боронять Україну в пеклі цієї страшної вйни, я оберу останнє.

Сподіваюсь, що попри всю свою неоднозначну репутацію, ви зробите аналогічний вибір. Що замість спроб дискредитувати та скомпрометувати #ПДМШ, ви знайдете у собі достатньо далекоглядності, аби офіційно передати ваш "палац про запас" медикам-добровольцям. Все одно ви ним не користувались більше 20 років!

Повторюсь: ви – власники майна, і це має бути ваш вибір і ваше рішення. Воно може бути різним і залежить від вас.

Але до чого я вас закликаю – ба більше: вимагаю – публічно озвучити позицію щодо використання #ПДМШ вашого маєтку по вул. Вишгородській, 150. Не тільки ми, а й багато громадян України та іноземців, що із захватом та надією дивляться на Україну, хочуть знати ваше – як власників – ставлення до перебування медиків-доброльців #ПДМШ у вашому маєтку: 1) чи ми там досі "за згодою сторін", 2) скільки ця "згода" триватиме, 3) чи готові ви передати свій "палац про запас" на потреби реабілітаційного центру для жертв російської агресії?

Сподіваюсь, у вас вистачить мужності та далекоглядності відповісти на ці питання публічно. А пробувати дискредитувати та компрометувати нас не варто – собі вийде дорожче. Бодай в тому, що ви добре вмієте рахувати гроші, в мене немає жодного сумніву.

З надією на відповідь,

Геннадій Друзенко, спізвасновник та керівник #ПДМШ