СУСПІЛЬСТВО ТА ПОДАТКИ

Розробників податкової політики і фіскальні органи активно критикують, але це не дивно -- податки не хочеться сплачувати якщо вони йдуть на незрозумілі суспільству цілі.  Тому податкові новели представляють суспільству як крайню необхідність, та обґрунтовують наступними речами

• Верховенством права і тезою, що податки мають сплачувати усі.
• Ми гармонізуємо податкову систему з ЄС, ставки податків у нас не можуть бути нижче чим у ЄС
• Нам потрібно більше надходжень для виконання функцій держави.

Що ж маємо по факту?

1. Щоб податки сплачували усі пропонувалась фіскалізація через запровадження касових апаратів, перевірки бізнесу, зміна керівництва податкових і митних органів. Також потрібно віддати належне, що дійсно багато у чому покращилось адміністрування і сервісне обслуговування податків.
   
   Головне чого не було зроблено це наголосу до якої моделі економіки прагне Україна і суспільство. Адже на виборах у всіх лібертаріанський настрій, і він одразу ж стихає після перемоги на них. Виявляється кейнсіанство і соціалізм це надовго.
   
   Начебто податки мають сплачувати усі, але на практиці не завжди це виходить, і не тільки в Україні. Головна задача – це мінімізувати обсяг уникнення від оподаткування, і виключно кнутом цього не досягти.
2. При підвищенні акцизів на сигарети чи пальне, нам кажуть – а у ЄС ще вищі ставки, і нам доведеться підвищувати податкове навантаження і далі.
   
   Що там до речі з ринком сигарет зараз все ок? До війни частка нелегального ринку була вищою за 20%. В процесі війни значно вища. Адже якщо раніше нелегальна продукція продавалась через маленькі магазини, кіоски, розкладки та інтернет то тепер сигарети за 39-40 грн можна побачити у великих торговельних мережах. Мінімальна сума податків лише має перевищувати 40 грн з пачки.
   
   Про нелегальний ринок пального зараз недоречно писати.
   
   А ось про європейські підходи щодо справляння податку на нерухомість все руки не доходили (сплата податку з урахуванням вартості нерухомості). Пояснювали це багатьма причинами – не актуальністю питання, складністю адміністрування, не заповненням реєстрів, дефіцитом кадрів. Краще б дали відповідь – а скільки податку на нерухомість сплачено з арештованого майна Медведчука, якщо взагалі щось було до бюджету сплачено.
   
   І про оподаткування заробітних плат не згадували, що в Румунії і Болгарії податок на доходи – 10%, а у нас 18% і 1,5% військовий збір.
   
   Про понижену ставку ПДВ на соціальні товари в ЄС згадували лише на круглих столах. Чому це не впроваджується в Україні? Відповідь влади – важко адмініструвати.
   
   3.  Можливо доречно було зменшити ці державні функції там де це можливо. Простий приклад – у кожній області в Державній службі статистики є відділ цін – саме вони рахують інфляцію (до речі часто її коригують в ручному режимі).
   
   Натомість можна просто змінити методику фіксації цін – вибрати товари, постачальників, здійснювати моніторинг через їх онлайн магазини, де немає онлайн магазинів – постачальники на електронну пошту надсилали б дані. Є програмне забезпечення, для обробки багато часу не потрібно. 75% персоналу скоротити, вивільнені ресурси спрямувати на інші функції. І таких точок зниження видатків вистачає.

Кому цікава актуальна і пеевірена інформація про економіку і фінанси в умовах війни доєднуйтесь то телеграм-каналу:

https://t.me/fintruth