Проблеми із теробороною Закарпаття - результат амбіций керівництва обласної ВЦА

Територіальну оборону на Закарпатті почали формувати лише в  лютому, коли в більшій частині Україні вона вже були сформована. Зокрема лише на середину лютого було призначено керівника бригади та керівників батальйонів ТРО.

Керівний офіцерський склад бригади та батальйонів на 80%, включно з комбригом та комбатами - без досвіду в керівних посадах в ЗСУ та без досвіду участі в бойових діях.

До 24 лютого, а саме до початку війни, взагалі ніхто з керівництва області навіть не думав займатися організаційною роботою щодо ТРО. Як результат - вся інфраструктура, яка була надана для ТрО, виявилась практично не придатною для розміщення людей.

Хоча з початком воєнних дій приміщення у найкоротший період часу були приведені до нормального стану (зроблені ремонти, санвузли, комп’ютерна техніка) за рахунок місцевого самоврядування (не всюди) та волонтерської, благодійної допомоги.

Набір особового складу ТрО теж був різноплановий: частина ентузіасти, які бажали оберігати свій регіон. Частина - люди, які хотіли просто отримувати ЗП і жити в казармах, а частина всіх підряд, хто завгодно.

За двомісячний період перебування ТрО на  Закарпатті централізованого злагодження, тренування, відпрацювання тактики та навчання взагалі не проводилося. Крім поодиноких випадків виїздів на стрільбища (3-4 рази).

Навчання, яке проводилося малими групами було виключно за ініціативи самих бійців, які запрошували медиків, чи інших спеціалістів.

В результаті маємо ситуацію, де бійці ТрО та більшість вчилися як складати і розкладати автомат і відстріляли 20-30 патронів за 2 місяці.

Перша група бійців, які добровільно поїхали в зону бойових дій (по 60-70  чоловік з кожного батальйону) - це були добровольці. 

Коли стало питання, що закарпатську ТрО переміщують у зону бойових дій на різні ділянки, то почався шок і істерика, як у командування, особового складу, так і в керівництва області.

Іншим результатом такої бездіяльності є дезертирство, мітинги дружин, низький рівень бажання йти служити.

Чому все це сталось?

Керівництво області максимально саботувало підготовку до участі у бойових діях. 

Всім розповідали, що вони будуть лише на Закарпатті. Як результат, знаючи про всі проблеми, керівництво ТрО та організаційне ядро ТрО відмовлялися від вживання будь яких заходів для виправлення ситуації.

Був безлад і у самих батальйонах. Особовий склад міг ночувати вдома, а не в казармах, вільно ходити у формі за межами розподілення і т.д.

Коли в березні від авторитетних військових було запропоновано керівнику Закарпатської ВЦА Микиті, що потрібно виправляти ситуацію, він заявив, що усе під контролем і не потрібно йому порад.

Він оголосив себе головним захисником Закарпаття, сказав, що повністю все контролює. А всіх, хто хотів виправити ситуацію, назвав такими, що йому заважають працювати.

Показово, що і сам голова ВЦА, так і голови райадміністрацій не дозволяли керівникам батальйонів проводити навчання чи інші заходи без їх безпосереднього дозволу.

Навіть сьогодні коли на Сході відбуваються жорсткі бойові дії, він на останній сесії сказав, що в області все чудово і 

Закарпатська ТрО злагоджена, а область захищена на 101%.

Тобто, голова ВЦА або через свої амбіції, або через брак розуміння та досвіду, саботував ефективну роботу по територіальній обороні.

Зараз ситуація з ТрО Закарпаття покращилась, бійців почали серйозно вчити, оскільки вище військове керівництво ЗСУ побачило помилки, допущені на обласному рівні. Бо керівництво ЗСУ, робить все можливе, що б всі військові, зокрема і підрозділи ТрО були вивчені і всім необхідним забезпечені, щоб всі повернулися живими, а не, як дехто каже у владі і не лише Закарпатської області: «повернуться і права качати будуть»

Не треба цього боятись, нехай після перемоги виграють та краще повертаються і качають права, ніж загинуть та залишать дітей сиротами.