Банки у перший місяць війни. Збитки за березень

Загалом збитки банківської системи за березень склали 10.1 млрд грн. Це дуже мало, як для кредитного портфеля більше 800 млрд грн та для активів майже 2 трлн грн /на початок березня/. Звичайно, збитки зростатимуть.

Якщо більш правильно термінологічно, збитки вже є і вже фактично понесено, але ще не визнано.

Це добре чи погано, що банки не визнають збитків?

З точки зору комунікацій, й з точки зору стабільності фінансової системи на цьому етапі – скоріше, добре. Паніка – це найгірше, що може зараз бути на банківському ринку, який прекрасно впорався (в цілому) з шоком перших місяців війни.

З точки зору регулятора, й взагалі з точки зору policy (в тому числі, регуляцій НБУ) – скоріше, не дуже добре. Бо справжньої картини – які збитки, чи вистачить капіталу, що робити НБУ і т.д. - досі ніхто не бачить.

На банки «лягли» одразу два фактори, які тиснуть на платоспроможність та операційну прибутковість. По-перше, погіршення платоспроможності позичальників. Тут бачив різні оцінки, що від третини до половини бізнесів або припинили/призупинили роботу, або мають проблеми з коштами. В тому числі, з обслуговуванням боргів. І, по-друге, знецінення застав під кредити, бо ринок застав /особливо, нерухомості/ фактично відсутній, не кажучи про те, що частина таких застав (насамперед, та ж нерухомість) або вже фізично не існує, або сильно впала в ціні, якщо взагалі щось ще коштує.

Тобто, навіть без урахування знецінення застав лише саме погіршення платоспроможності позичальників – це десь 20-30% вартості кредитних портфелів. Це у найкращому випадку. Плюс удар по вартості забезпечення.

Проте цих цифр ще не видно. Банки будуть максимально, мені здається, розтягувати у часі визнання збитків, тобто визнавати дефолт позичальників не «за Базелем», а лише після того, як минуть 90 днів прострочки за кредитами.

Ця відстрочка визнання, можливо, була правильною у перший місяць війни – задля уникнення паніки. Але що довше банки тягнутимуть, тим складніше буде НБУ та й державі загалом розуміти, які ж збитки будуть, за рахунок чого їх компенсувати, як міняти регуляції, аби банки цей період пройшли з мінімальними втратами, як то кажуть, в особовому складі.

Тож це така палиця з двома кінцями: визнати все одразу – наразити банк на додатковий ризик, що клієнти запанікують та побіжуть забирати гроші. Не визнавати якомога довше… по-перше, воно все одно «дожене», по-друге, тоді дії регулятора можуть просто не мати сенсу (умовно кажучи, даємо банкам 3 роки на відновлення, а потім постфактум бачимо, що може і 10 років не вистачити, і треба було реагувати якось інакше). Бо тут взагалі постає питання доцільності регуляцій, які прив’язані до капіталу, якщо того капіталу не буде й взяти його буде нізвідки.

Якщо повернутися до цифр за групами банків, то бачимо, що найконсервативніші у березні були іноземні банки. Якщо тут взагалі можна вживати термін «консервативність», якщо визнано, у кращому випадку, може, одну двадцяту реальних збитків. Найоптимістичніші (хоча тут правильніше б вжити термін в лапках) – приватні. Думаю, саме приватні до останнього тягтимуть із визнанням і реальної якості активів, й збитків. І картину навіть у першому наближенні по них побачимо лише у статистиці за червень (коли мине 90+ днів прострочки за тими кредитами, які перестали обслуговуватися з початком навали).

По державних та іноземних… Тут, чомусь здається, визнаватимуть швидше, швидше показуватимуть реальну картину, реальну якість, реальні збитки. Можливо, навіть за підсумками квітня (тобто, публічно, у червні, коли вже причин для можливої паніки буде менше, й можна буде не прикрашати звітність).

Як виглядають збитки за березень в розрізі банків. Точніше, визнання збитків за березень в розрізі банків. Бо насправді збитки набагато більші. ніж банки наразі визнали у звітності.

Найбільші збитки в двох державних банків – Укрексім та Укргаз. Це якраз логічно - по перше, держбанки взагалі в нас найбільші, серед топ-п’яти банків 4 державних. По-друге, саме в цих банків велика концентрація кредитів (тобто, багато великих позичальників). Тут, скоріше, дещо дивно, що Приват та Ощад відобразили порівняно мало (порівняно з їхніми розмірами) збитків. Як мінімум, Приват, з його 57 млрд кредитів фізособам на початок березня мав би мати більші збитки. Точніше, скоріш за все, він іх і має, але зволікає із визнанням, резерви під «фізиків» за березень банк збільшив на мільярд гривень, на такому портфелі це дуже мало.

Цікаво, що в трійці лідерів за збитками ОТП. Але це, скоріше, «ріспект та уважуха», як казали за часів молодості, банку. Він порівняно багато відрезервував вже у березні і кредитів «юрікам» (більше мільярда) і «фізикам» (більше 800 млн) – тобто, вирішив не розтягувати це задоволення дуже надовго. Або, офіційною мовою, банк має більш консервативну політику оцінки кредитного ризику позичальників, аніж аналогічні банки.

Взагалі, якщо брати політику визнання якості активів – та, відтак, збитків – іноземні банки виглядають більш, як то кажуть, «розважливими». Вони найбільше і резервували вже у березні, й відтак, мали більші, в порівнянні до peers (вітчизняних аналогів) збитки вже зараз. Мені здається, це більш розважлива та правильна політика, аніж тягнути до останнього.

Відтак серед топ-20 за збитками аж 9 інобанків і лише 7 приватних. Але, повторюся, це скоріше каже про те, що інобанки більш стійкі і більш розсудливі і не залишають справи «на потім».

Лідер з визнання – Кредит Європа банк. Тут, до речі, цілком можливо, що він взагалі вирішив визнати всі збитки одразу, й більше в нього, може, їх і не буде. Сподіваюся, принаймні. Якщо так, це дуже гарно, що банк чесно відображає якість активів без window dressing – саме це НБУ поки що не вимагає, але дуже наполегливо просить від банків.

Взагалі – знову повторюся, тепер це повторення попереднього запису – цифри по збитках за березень вкрай малі порівняно з тим шоком, який ліг на економіку та позичальників. Тому ще лише перші «прикидки». Буде більше, буде багато, і це так і має бути. Треба готувати населення до того, що збитки будуть, й це нормально, і не може бути інакше, банки такий ж бізнес, як і усі інші, й так само потерпає від війни.