Вірте у ЗСУ та не вірте провокаціям

Всі, мабуть, пам'ятають, як майже місяць тому на CNN вийшов скандальний сюжет, через який дехто публічно зробив припущення що:

а) зброя, що надається урядом США для України, може опинитись на чорному ринку чи в третіх країнах;

б) гуманітарна допомога від уряду США не доходить до лінії фронту.

Це було досить важким звинуваченням, що могло призвести до репутаційних втрат України та перегляду постачання допомоги з боку уряду США. Вже не кажучи про проблеми недоукомплектування наших військових підрозділів.

Саме тому я взявся розібратися з цим питанням. За цей час багато хто з вас писав мені у коментарях та запитував про хід справи. Ось тепер доповідаю.

Але для початку потрібно розставити всі крапки над і. Я займався питанням виключно матеріально-технічної допомоги (або МТД) уряду Сполучених Штатів Україні по державній лінії. Проблеми всієї гуманітарки, що надходить до України приватними каналами від сотень неурядових організацій, волонтерських спільнот різних країн та окремих громадян я не досліджував, та це й не реально. Але і про це розповім коротко в самому кінці (там не без проблем).

Почну з того, що я запустив два паралельні процеси: відслідковування того, що вже надійшло і як воно було розподілено, та пошук першоджерела в Уряді США, який би підтвердив або спростував проблему.

Тож, що було зроблено:

1. Я отримав відповідь на запит до Міноборони щодо того, скільки допомоги всього було отримано та розподілено. Це десятки тисяч штук різноманітного оснащення, включаючи бронежилети та каски.

2. Зустрівся з відповідальними за склади Міноборони на Львівщині.

3. Отримав дані від Командувача Медичних військ по аптечках.

4. Налагодив контакт з Командуючим логістики США в Європі.

5. Зустрівся з Тимчасово повіреною у справах США Крістіною Квін.

6. Проїхав 500+ км фронту задля перевірки наявності/відсутності того, що було надано США.

7. Провів зустрічі з митинками, прикордонниками, волонтерами, військовими та навіть Генеральним прокурором України щодо загальної картини гуманітарної допомоги та забезпечення.

Тож, що ми маємо у результаті.

1. Жоден (підкреслюю – жоден) офіційний представник США не підтвердив мені, що у нашого союзника є претензії до ефективності використання американської допомоги. Більше того, в ефірі нашого телемарафону представники США в особі USAID виступили із заявою, що вся допомога, виділена Україні, використовується за призначенням і жодних нарікань немає.

2. Особисто я не знайшов жодних міфічних складів, де вся ця допомога "відлежується". З того, що я побачив і почув - зброя навіть не ночує на складах. Гуманітарка (шоломи та бронежилети) залишаються на зберіганні виключно в обсягах недоторканих залишків на дві БТГр. Все, що поступає по державній лінії, відправляється на фронт настільки швидко, наскільки дозволяє наявність транспорту, який працює цілодобово для перевезення допомоги. Якщо щось залишається, то воно тимчасово чекає на визначення кінцевого адресата – якогось підрозділу.

3. Далі я вирушив на фронт, зустрічався з бійцями, начальниками медичних частин, штабними офіцерами. На власні очі бачив американські аптечки, озброєння, іншу гуманітарну допомогу. Жодних нарікань я не почув, хлопці просять лише більше важкого озброєння, РСЗВ та артилерії.

Але деякі проблеми на початку дійсно були.

По-перше, потрібно розуміти, що у перші тижні війни територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки щодня мобілізовувалося по 500-700 людей в кожному. Були складнощі із швидким забезпеченням, деякі підрозділи одягали на марші.

По-друге, проблеми, як правило, виникали із новоствореними бригадами, яким мала бути з нуля налагоджена логістика. Це були проблеми зростання, які займали час і зрештою вирішувалися.

Всі проблеми та неузгодженості, які іноді виникають зараз у ході комплектування та підготовки нових підрозділів, так само намагаються вирішити максимально швидко, наскільки це можливо в умовах війни.

Питання розподілу зброї між бригадами та нижче коментувати не буду, бо це компетенція ГШ. Вони відповідають за ведення бойових дій, їм видніше, що, куди і в якій кількості потрібно направити.

Отже, ані з мого боку, ані з боку уряду США якихось критичних проблем у плані використання американської допомоги не виявлено. Державна допомога від США надходить та використовується під пильним контролем, і повірте, американці зацікавлені в цьому не менше, ніж наше суспільство.

Вважаю, що питання можна вважати закритим. Шкода часу на спростування вкидів, але, мабуть, цього не уникнути під час інформаційної війни.

А всім мої друзям та підписникам хочу побажати лише одного: вірте у ЗСУ та не вірте провокаціям. І тоді нас ніхто не зламає зсередини.

P.S. Тепер про неприємне. На жаль, залишаються проблеми з гуманітаркою яка здебільшого йде не до армії, а до цивільних на окупованих чи звільнених територіях. Це та допомога, яка надходить не за державними каналами, а від небайдужих людей. Там дійсно бувають факти розкрадання, що я вважаю рівнозначним мародерству. І я з таким стикався. Деякі справи вже відкриті.

Гуманітарна допомога у вигляді пожертв - це стихійний процес, яким користуються нечисті на руку ділки, деякі службовці на місцях та навіть звичайні водії, що її перевозять. І тут вже ситуацію за допомогою суспільства мають контролювати правоохоронні органи. Та карати крадіїв, шахраїв та мародерів за всією суворістю закону.