Кремль намагається завалити Україну трупами
Четвертий місяць триває кривава війна, розв’язана Кремлем в Україні. Жертвами військового вторгнення російських військ вже стали тисячі мирних цивільних мешканців в різних містах нашої країни. При цьому, з-за своєї військової некомпетентності, армія окупантів натепер зазнала найбільших військових втрат з часів ІІ Світової війни. Людські втрати Росії на війнах у Придністров’ї, Чечні, Грузії, Сирії та навіть у Афганістані, не йдуть в жодне порівняння з нинішньою ситуацією. Так, за даними Генерального штабу ЗСУ, з початку вторгнення в Україну загальні бойові втрати російських військових вже сягнули більше 30 000 осіб, і щоденно ця цифра лише збільшується.
Проте, незважаючи на критичні втрати військової техніки та живої сили, верхівка Кремля продовжує направляти на територію України все нові і нові сили. Про їх якість, звичайно, вже мова не іде. Втративши більшу частину сучасної техніки, військове керівництво вже латає дірки на фронтах поставками "розконсервованих" застарілих радянських танків Т-62…Але якщо техніки, що була розроблена ще в минулому сторіччі, ще вистачає, то що робити з поповненням вже частково розбитої та немотивованої російської армії?
На це питання частково відповідає недавно підписаний указ
В. Путіна про скасування вікової межі для укладання першого контракту зі ЗС РФ. Згідно із сайтом Держдуми, тепер піти служити в армію за контрактом зможуть люди до закінчення працездатного віку (для жінок 60 років, для чоловіків-65 років). За словами заступника голови Міноборони РФ, перший контракт про військову службу в Росії можна укласти до віку 50 років
Все це ніщо інше як опосередкований пошук резервів для війни з Україною на фоні публічних заперечень мобілізації в Росії. За даними української розвідки, невдоволення в рядах російської армії наростає. Це обумовлено великими втратами серед особового складу, некомпетентним військовим управлінням, загибеллю близько десятьох вищих офіцерських чинів армії РФ та поганим військовим оснащенням. Також панічні настрої у бойових ч астинах РФ в Україні ще більше посилились на фоні поставок сучасної високоточної військової техніки від країн-партнерів. Проте, з одного боку знаючи таку тенденцію, з другої незважаючи на неї, путінська верхівка продовжує воювати як вміє – закидувати трупами власних військових дороги, що ведуть до міфічної "перемоги".
На користь керівництву РФ приходить і необізнаність власного народу про реальний стан справ на війні в Україні, адже під пропагандистські заклики ведучих "Росія-1", всі вважають про "побєдоносний" марш власної армії. При цьому ніхто не задає питання про місцезнаходження і стан військової "еліти" військ РФ, на кшталт Кантеміровської дивізії, військово-десантних підрозділів, морського десанту тощо. Навіщо російському народу знати про їх повне чи часткове знищення…
На даний час керівництвом Росії продовжується потужна робота з подальшого заклику чоловіків, і в першу чергу, з депресивних в економічному та соціальному планах, регіонів вступати до армії за контрактом, з подальшим їх відправленням на війну в Україну. Їм обіцяють різні "соціальні гарантії", високе грошове забезпечення, величезні виплати близьким за смерть або каліцтво та безкарне мародерство на окупованих територіях. Тому російська армія продовжує залишатися діючим "донором для бідних". До її лав на даний час продовжують йти ті, хто розглядає військову службу як гарант вирішення власних фінансово-економічних проблем, а можливо і як "панацею" від бідності. Все це відбувається на фоні тотальної збіднілості народу РФ, що викликано масовим безробіттям через ухід західних компаній та жорсткими санкціями.
Проте, виникає логічне питання… Чи призведе таке військове підсилення у живій силі до позитивних для РФ тенденцій на фронтах? Якщо представити необізнаних у військових реаліях "бійців" передпенсійного віку на техніці 50-тих років минулого століття, виникають дуже скептичні перспективи армії РФ взагалі. Адже знаючи про розгроми елітних регулярних підрозділів в боях під Миколаєвом, Сумами, Харковом, участь такого "поповнення" у війні є виключно статистичним. Якщо таким чином, Кремль намагається розвантажити власний бюджет від виплат майбутнім пенсіонерам та завалити власними трупами чергове українське село в Донецькій області, то в цілому план виглядає доволі дієвим. Єдина проблема, з якою зіштовхнеться військове керівництво Росії, це небажання продовжувати воювати даними резервами після усвідомлення реальних масштабів війни та втрат власної армії.
