Сміливість перемогти корупцію

Президент Зеленський нещодавно закликав кожного працювати "на перемогу на своєму місці". Чудовий заклик, але він має пролунати насамперед до українського уряду. Поки військові — своїми життями, цивільні — важкою працею, а волонтери недоспаними ночами наближують перемогу, урядові структури вже сьогодні зайняли позицію "чекати". Щоб повернутися до звичної роботи. Хтось має їм пояснити, що так не вийде.

Минулого тижня переможець "Євробачення" Kalush Orchestra та Фонд Сергія Притули продали статуетку переможця пісенного конкурсу за 900 тисяч доларів – кошти підуть на дрони для армії. Минулого ж тижня "Нафтогаз", керівника якого НАЗК вимагає звільнити за порушення антикорупційного законодавства, купила броньовані Land Cruiser 200 за 950 тисяч євро. Броньовані Land Cruiser будуть возити "працівників "Нафтогазбезпеки".

Серйозно? Ми збираємо гроші по всьому світу на безпеку, привозимо вживані авто, а в цей час державне підприємство купує новенькі броньовані позашляховики?

Це не просто емоційна історія, яку зараз використають російські пропагандисти, щоб зменшити потік гуманітарної допомоги. Це історія про урядовців та управлінців, які так і не зрозуміли, що війна повинна змінити всіх.

Коли українські дипломати та політики з усіх сил намагаються переконати європейців, що Україна заслуговує на допомогу для боротьби з рашистами, у них за спиною мають бути не тільки історії про героїзм. Там мають бути професійні і – головне – чесні управлінці. Які розуміють, що в світі почали боротьбу з політичною корупцією, бо зрозуміли на прикладі Бучі та Маріуполя її справжні наслідки.

Натомість частина урядовців просто чекає закінчення війни, щоб продовжувати займатися звичною справою. "Перша лінія" — Президент, група Єрмак-Макфол, дипломати та політики – домовляться. А далі як завжди?

За моїми даними, українське Міністерство енергетики вже місяць не робить нічого, аби впровадити спеціальний "фонд підтримки енергетики України". Про його створення оголосила єврокомісар Кадрі Сімпсон минулого місяця. За цей час вона переконала першого донора – Данію – виділити для фонду кошти. Європейці вже зараз думають про опалювальний сезон.

Далі – нічого. Міністерство енергетики України замість того, щоб "працювати на перемогу на своєму місці" написало єврокомісарці листа з проханням … передати ці гроші в інший фонд – ініціативу "Україна 24". Ошелешена єврокомісарка дипломатично відмовилась. Запанувала незручна пауза. До війни вона була би просто незручною. Зараз, коли мешканці Охтирки не мають уяви, як опалювати будинки взимку, ця пауза просто обурлива.

Можна послатися на зайнятість чиновників та міністра Галущенка. Але зайнятість не заважає йому вже третій місяць намагатися поламати систему корпоративного управління двох величезних компаній – "Укренерго" та "Оператор газотранспортної системи України". В першій міненерго намагається завести "кишенькових" членів правління, поки військовий стан дозволяє обійти Наглядову раду, в другій – зняти керівника.

"Успішний" минулорічний досвід зламу незалежного управління "Нафтогазу" нічого не навчив – всім потрібні слухняні і покірні керівники і ручний контроль.

Ця спроба поставити під контроль підприємства – найгірша підніжка тим, хто адвокатує виділення коштів на розбудову країни. Бо поспіх і причина зрозумілі – "Укренерго" відзвітувало про прибуток і про гарантії кредиту, які компанії вже надали в ЄСБРР та уряді Великої Британії.

Гроші під гарантії незалежного керівництва видали? Чудово, тепер ставимо їх під контроль. Кабінет міністрів вже навіть закон відповідний підготував – який дозволить на час військового стану змінювати наглядові ради та керівництво державних компаній.

Якщо це – тест-драйв допомоги Україні, то ми її ніколи не побачимо. І звинувачувати зможемо тільки себе. Не солдатів чи волонтерів. А управлінців, які не зрозуміли, що мають змінитися.