Для чого Україна заохочує російських олігархів?

Змушений порушити інформаційну «стерильність» в період війни.

  
Напередодні історичного саміту ЄС, де розглядатимуть надання Україні статусу кандидата, замість розблокування антикорупційних реформ, ми впроваджуємо «інновації».

Ні, на зауваження низки країн Північної Європи, Україна не розблокує конкурс на керівника САП. У нас є важливіші справи!

Тепер у війні з Кремлем будемо «боротись» його ж зброєю… «приземлимо у себе» в Україні «порядних» російських олігархів або надамо за «три копійки» листи-індульгенції гаманцям Путіна, щоб врятувати їх від західних санкцій.

Українські посадовці, в якості «подяки за спасіння» 400 тисяч своїх громадян  , за інформацією видання The Times, надали Роману Абрамовичу листа з оцінкою його позитивних заслуг. Цей лист вже долучено до документів позову Абрамовича проти ЄС та уряду Сполученого Королівства про скасування санкцій.

Голова НАЗК в інтерв‘ю Форбс Україна повідомив, що Михайло Фрідман консультується з українською владою стосовно того, щоб отримати українське громадянство та перереєструвати основні активи до України. Такий сценарій, як зазначається, можливий і для інших великих російських бізнесменів.

За думкою пана Новікова, це «збільшить податки, що вигідно Україні».

При цьому, ми активно допитуємо умовного Шольца і Орбана, чому вони так неохоче впроваджують нафтове та газове ембарго, не ставлять у себе заглушку бізнесу агресора  

Історія сумнівна і з «душком», м‘яко кажучи.

Схожа більше на диверсію. Адже агентів впливу ворога, що підпитується легалізованим російським бізнесом, у нас і так вистачає.

Залучити у воюючу країну іноземні інвестиції майже нереально, це правда. За умов жорсткого бюджетного дефіциту уряд змушений вдаватися до певного «креативу», шукаючи формулу роботи на Україну арештованих російських активів.

Але, на моє переконання, не в такий спосіб.

Таким чином, ми не проводимо внутрішніх змін, а лише послаблюємо свою економічну безпеку (бо в РФ давно немає незалежного від Кремля великого бізнесу) і руйнуємо міжнародну коаліцію за антиросійські санкції.

Ця проблема, за своїми наслідками для нас, набагато серйозніша за гуманітарно-етичні суперечки відносно доцільності прийняття в Україні Невзорова-Овсянникової)))

Ніхто нічому не вчиться, навіть «на крові». Сумно, але факт.