Все для фронту? Все для перемоги?

Скільки зброї нам потрібно від Заходу?

От офіс президента озвучив потреби. Там – сотні танків, тисяча гаубиць. І ще багато всього. Готуються до зустрічі міністрів оборони у Брюселі.

Але треба розуміти: скільки ми хочемо – стільки не дадуть. Не дадуть і стільки, скільки нам потрібно. Між потребами і бажанням – є різниця.

Але всі ці цифри – це на сьогодні.

Речники ОП пишуть, що це потреби для того, щоб викинути окупантів з України і завершити війну. Арестовича переслухалися.

Бо навіть якщо ми отримаємо всі хотєлкі, почнемо наступ, виганяти руzкіх за кордон, то війна цим не закінчиться. Ми вже у 14-му наступали на Донбасі. Мріяли про звільнення Донецька. Навіть Криму. 8+ років минуло. А війна все триває. І кінця не видно.

Відповідно, не можна і прорахувати, скільки тих танків, арти, літаків і всього-всього нам буде потрібно за місяць-два, рік-два. І що з позицієї Заходу та підтримки України буде за рік-два.

Ми вже залежимо від поставок озброєння з-за кордону. Надалі ця залежність буде лише збільшуватися.

Якщо ми хочемо залишатися незалежними (у всіх сенсах), то вже сьогодні треба думати, як самим виробляти озброєння умовно завтра. І на це мають спрямовуватися величезні кошти.

Це круто, що влада проголошує через телемарафон, як вже відбудовуються дороги і мости, хтось збирає гроші на відбудову лікарень. Але нам потрібно збирати гроші і думати як запускати заводи ОПК. Без них, без сталих поставок для фронту незалежно від примх західних політиків, гроші на дороги та лікарні – це гроші на вітер.

Тому замість просити рибу і ображатися, що мало дають, треба вже зараз гвоорити про вудку. Хочете реально допомогти Україні перемогти у війні? То сотні гаубиць – замало. Треба допомогти нам запустити лінію виробництва цих гаубиць. Якщо не в нас, то на території дружніх країн. З перспективою транспортування обладнання в Україну.

До речі, це ще один шлях повернення українців. Запрпоонувати їм зараз роботу на українському підприємстві там, щоб потім разом з заводом переїхати в Україну.

Гасло "все для фронту – все для перемоги" має бути справою для нас. А не вимогою до них – союзників. Бо рано чи пізно там з'являться свої найвеличніші лідери сучасності, які почнуть розмову з крилатих заяв: "я вам ничего не должен".