Привіт, Брате!

Вже минуло три місяці, як ти пішов у свою довгу подорож. Важко підібрати слова, щоб виразити сум, біль і лють, які мене наповнюють. Але я не хочу говорити зараз про це.

Я постійно згадую ті часи, що ми провели разом. Ці спогади допомогають мені відігнати думки про те, що ми вже ніколи побачимося, не поговоримо, не зайдемо разом у гості до батьків, не підемо разом на прогулянку з дітьми, не поїдемо на якийсь пікнік у ліс чи гори... Багато чого, що ми мали зробити разом, ми вже, нажаль, ніколи не зможемо зробити.

Ми з тобою ніколи не сварилися, завжди намагалися допомогати один одному та підтримувати у будь якій ситуації. Різні події через які ми пройшли разом викували наш світогляд, життєві цінності та погляди на життя.

Коли я дізнався, що та клята москальська ракета забрала в мене Брата, я не знав що мені робити і як жити з цим далі. Але потім прийшло розуміння.

Знаю, що без тебе мені буде важко це робити, але я буду продовжувати нашу боротьбу. За Незалежну Україну, за Мову, за Справедливість, за Перемогу у цієї війні.

А ти, Мужній воїн, спочивай з миром. У моєї пам'яті, Брате, ти завжди будеш викликати лише найкращі спогади. Сумую за тобою і пишаюся тим, що ти мій Брат!