Право на "право"

Сенсації, яку пророкував Пєсков, анонсуючи виступ Путіна на Пітерському форумі, не сталося.
Традиційна маячна диктатора про «Провину Заходу» в усіх світових негараздах вже не викликає навіть поблажливої посмішки у слухачів. Але уся «доповідь» довічного керманича говорить про те, що він продовжує носитися зі старою ідеєю про поділ світу на сфери впливу і має намір і надалі підвищувати ставки у конфронтаційному псевдодіалозі із Заходом.
Єдине, що стримує зараз росію від повного економічного, політичного та соціального фіаско – це величезні прибутки, які вона отримує за продаж власних енергоносіїв. Нафтогазові доходи бюджету за січень-квітень 2022 року майже вдвічі перевищують показник аналогічного періоду попереднього року.
Саме за рахунок «нафтогазодоларів» Кремль має можливість збільшувати бюджетні витрати. Завдяки цій «паличці-виручалочці» Путін має змогу «кидати кістки» російському суспільству для зменшення внутрішньої соціальної напруги. Ось і цього разу путін багато говорив про програму підтримки народжуваності, іпотеку (окремо підкреслюючи завершення програми у 2022 році – тобто підштовхуючи громадян до участі, щоб утримати будівельну галузь), торкнувся освіти. І багато, дуже багато – про розвиток малих населених пунктів. Що цілком логічно, оскільки велика кількість представників депресивних регіонів, які складають «левову частку» тих військових злочинців, що воюють в Україні, можуть поставити путіну запитання «чому там краще?» і зробити певні висновки, яких так не хоче отримати кремль.
Якби на росії не було нафти та газу, недоімперія вже давно б «віддала Богу душу» (за умови, що Він би її, таку чорну, прийняв).
Тягар величезних витрат для продовження злочинної війни в Україні на тлі Західних санкцій знекровлюють та руйнують росію. Весь потік імперського інформаційного бруду, який стверджує про самодостатність росії, розбивається об реалії життя.
Голова комітету Ради Федерації Росії з конституційного законодавства Андрій Клішас заявив, що програму імпортозаміщення в країні було провалено. Провал імпортозаміщення спостерігається щодо асортименту товарів народного споживання, соціальній та інших сферах.
Про яке взагалі «імпортозаміщення» може йти мова, якщо такі галузі, як сільське господарство, машинобудування та сфера інформаційних технологій залежні від імпортної сировини та комплектуючих на 90%?!
Навіть враховуючи те, що Росія і може забезпечувати себе продовольчими товарами, вона залежить від імпорту насіннєвого фонду (в середньому на 40-55% по різних культурах, на 98-99% по цукровому буряку, на 50-70% по соняшнику, кукурудзі, ячменю та ріпаку, повна залежність по овочевим культурам).
У легкій промисловості доля імпорту складає 70-90%. Усе — від тканини до ґудзиків та замків — імпортне. Частка імпортних ліків у Росії 2021 року становила 67 %. При цьому треба враховувати, що для виробництва так званих «російських» препаратів використовуються переважно імпортні субстанції, технології та обладнання.
Росія зіткнулася з нестачею елементної бази, яку неможливо компенсувати через «паралельний імпорт». Оскільки КНР поки що не сприяє вирішенню проблеми, криза російської електроніки ще більше зростатиме, як мінімум, найближчі пів року.
Економіка росії вже «репнула» по всіх швах. Неминучу хвилю невдоволення суспільства різким зниженням рівня життя поки що вгамовує дохід від спекулятивного експорту енергетичної сировини. Тому варто очікувати у найближчому майбутньому нового витка підвищення ставок та блефу кремля у протистоянні із Заходом, а перш за все – Європейським Союзом.
Період високих цін із відповідними додатковими доходами для бюджету росії, зумовлений спекуляціями із поставками нафти та газу, Москва намагатиметься використати для тиску на країни Заходу з метою змусити «здатися» та піти на пом’якшення чи принаймні не посилювати режим санкцій.
Розуміючи, що до кінця року ЄС планує відмовитись від 90% російських поставок нафти, кремль може піти на прямий шантаж із обмеженням постачань нафти найближчими місяцями.
Наразі дуже важливо чи піддасться ЄС на блеф і погрози кремля, чи ж навпаки – використає усі резерви європейських країн щодо енергозабезпечення та потенціал ощадливого використання енергоресурсів. Саме це визначатиме загальний стан та можливі втрати економіки РФ.
Путін наголошує на готовності росії «йти до кінця» і робити «все, що захоче» за «правом сильного». Та чи буде таке «право» притаманне напівзруйнованій росії – залежить зараз від наших європейських партнерів та їхньої готовності позбутися «нафтогазової голки».
Зі свого боку, Україна зробить усе можливе, щоб довести, що «право сильного» не може належати злочинній владі російського диктатора.
Бо то є законне право демократії та свободи!
Он то, что он есть и другим уже не будет.
Немолодой 70-летний человек, страдающий болезнями физическими и ментальными, отягощенный кучей комплексов неполноценности(нищее детство, непонятно какие родители, взросление в коммуналке, общение с миром через подворотню...).
Человек-неудачник, обуреваемый всеподавляющим чувством зависти к людям и ненавистью за свою неполноценность.
И эту его человеческую ущербность и душевную гниль прекрасно разглядели кадровики КГБ, когда в возрасте 37 лет поставили крест на карьере майора Путина. Из загранкомандировки отозвать, из разведорганов вывести, направить в распоряжение ленинградского управления для дальнейшего увольнения. И отсидел он последний год на бумажной работе в архиве, а подполковника дали как компенсацию за преждевременную отставку.
Все дальнейшее логическому объяснению не поддается.
Стать начальником отдела из 10 человек в 38 оказался не способен, а стать президентом страны 143 млн. в 48 способен
Так что, я еще раз повторяю.
Дело не в Путине. Дело в России.
Россия была беременна очередным Великим Вождем, и он пришел.
А уж Путин это или Шмутин, не принципиально.
Другое дело, что очень уж он редкостной гнидой оказался этот типчик.
Гнида злобная, мстительная и мелкопакостная.
Про Сталин и его "Культ Личности" в последствии говорили - Да, был Культ,но ведь была и Личность.
Про это существо так не скажут, в нем "личность" и в микроскоп не разглядишь.