Втеча з України. Як чоловікам повернутися і не сісти до в’язниці

"Слуги народу" зареєстрували законопроєкт № 7484, яким пропонується на законодавчому рівні закріпити на час війни заборону на виїзд за кордон чоловікам призовного віку.

Що саме пропонують депутати? Доповнити закон статтею 3-1, якою заборонити виїзд громадянам Украйни чоловічої статі віком від 18 до 60 років за межі країни під час дії воєнного стану.

Проте окремі категорії матимуть право виїжджати з України під час дії воєнного стану. Йдеться про тих чоловіків призовного віку, хто підпадатиме під дію абзаців 3-13 ч.1 та абзацу 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а це перелік осіб, які не підпадають під мобілізаційний призов, і наводити його немає сенсу – я думаю, більшість уже знає його назубок).

Також депутати хочуть передбачити, що окрім осіб, зазначених у ч.2 цієї статті, право на виїзд за межі України під час дії воєнного стану може бути надано тим, кого визначить Кабмін.

На перший погляд ніби все звучить логічно. Проте, як на мене, є кілька "але". В обґрунтуванні необхідності ухвалення цього закону фактично вказано лише одну причину – урегульованість цього питання указом президента України № 64/2022 від 24 лютого цього року "Про введення воєнного стану в Україні", а тому, мовляв, необхідно ухвалити відповідний закон.

Особисто в мене це викликає питання: а навіщо? Яку проблему чи питання не розв’язує вищезазначений указ? Заборона на виїзд цій же категорії громадян наявна й діє? Так, у повному обсязі. Термін визначено чітко – час дії воєнного стану на території держави. А це, знову ж таки, – час дії відповідного указу глави держави.

Тоді виходить, що різниця тільки в тому, що норма цього закону залишиться чинною й після завершення нинішнього воєнного стану до наступного воєнного стану, якщо такий буде. Мабуть, із певного погляду, це далекоглядно. Однак одразу наштовхуєшся на думку, що ми не сподіваємось виграти війну раз і назавжди й очікуємо, що нам ще не раз доведеться запроваджувати воєнний стан у точно такому ж форматі як зараз – по всій країні і з максимальними обмеженнями. А це якось не співвідноситься ні з моїми сподіваннями, ні з очікуваннями влади й населення. Це серйозний психологічний момент.

А з чисто юридичного погляду, в разі кожного наступного оголошення воєнного стану й проведення мобілізації президент України передбачає своїм указом вказані обмеження на виїзд, як і інші обмеження конституційних прав громадян. Тож на біса воно треба, ухвалення такого законопроєкту, якщо це тільки трата часу на дублювання того, що вже повністю врегульовано, причому досить логічно й ефективно. Законотворчість заради самої законотворчості?

Та цей законопроєкт водночас нагадав мені про більш нагальну й суттєву проблему для громадян, яка вже є й зачіпає чималу частину суспільства. Як повернутися додому передовсім тим чоловікам, які виїхали за кордон на початку війни, зробивши це на "недостатньо законних" підставах?!

Хто цікавиться цим питанням, пам’ятає, що навесні основною проблемою такої категорії громадян мав стати законопроєкт від тих-таки "слуг народу", яким хотіли запровадити кримінальну відповідальність для цих осіб у разі, якщо вони не повернуться в Україну у визначений термін. Такі ж санкції мали стосуватись і тих громадян, які виїхали за кордон ще до початку повномасштабної війни, але також доти не повернулись додому.

Однак цей законопроєкт не підтримали. Як пояснив глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, влада не хоче, щоб люди після війни боялися повертатися додому й починати працювати і відбудовувати країну.

Тож чи слід таким чоловікам боятися повертатись в Україну? На мій погляд, у жодному разі. І ось чому.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну. Все – основну проблему фактично розв’язано, хто захоче – може повертатись будь-якої миті.

Проте чи є проблеми, яких таки слід остерігатися? Так, і перша з них – це порушення порядку виїзду за кордон. Адже в 9-ти з 10 випадків прикордонники просто не зможуть побачити, коли саме така особа залишила країну. Бо, якщо їй допоміг вибратися хтось дуже "жалісливий", а кордон людина пересікала ще й по "зеленці", то відмітки про виїзд в паспорті не буде, лише штамп про в’їзд в іншу країну.

Про те, на яких підставах людина виїхала, навіть не йдеться. Оскільки в базі залишається відмітка про те, що особа перетинала державний кордон. І якщо така відмітка є – то значить, особа його перетинала на законних підставах. А ось документів, що це підтверджують, у базі не залишається.

Отож у разі повернення особи, яка незрозуміло як перетнула кордон держави, виїхавши, прикордонник бачить порушення. Однак скласти протокол, і тим паче притягти до відповідальності, фактично неможливо, оскільки відсутні дані про те, як саме особа порушила відповідні правила, самостійно чи за допомогою якогось прикордонника. Тобто, фактично не встановлено об’єктивної сторони правопорушення.

Та є ще більша проблема – строк вчинення порушення. Адже в разі притягнення до адміністративної відповідальності (а кримінальної відповідальності за таке порушення наразі взагалі не передбачено) строки досить обмежені. Отже, навіть якщо якийсь службовець ДПС і захоче скласти протокол про порушення відповідних правил, він фактично не зможе вказати ні що саме вчинив порушник, ні коли. Звісно ж, крім тих випадків, коли "порушник" сам розповість, як усе відбувалось.

Далі – це намагання інкримінувати чоловікові, що оскільки він усе ж таки виїхав, то цим намагався ухилитися від призову. Однак у цьому разі я, знову ж таки, реальної проблеми не бачу. Оскільки тут правоохоронці будуть змушені доводити факт незаконного перетину кордону особою саме з метою ухилення від призову. А тут ми приходимо до того, що прикордонною службою такого порушення вказаним громадянином не зафіксовано, підстав так стверджувати не встановлено.

Отже, фактично жодних підстав хвилюватися громадянам, які не зовсім законно поїхали з країни й хочуть повернутися і почати працювати на відновлення держави, немає. Як кажуть наші друзі британці, – welcome home.