Як повернути українців

Через найбільшу з часів другої світової війни міграцію українців до Європи, наша країна найближчим часом може зіштовхнутися не лише з дефіцитом робочої сили, але й глибокою демографічною кризою, втратою генофонду. Адже виїхали з України саме жінки з дітьми. Згідно соціологічних досліджень, у разі якщо війна затягнеться, більшість з них не планують повертатися. А їх чоловіки, після закінчення воєнного стану, також поїдуть до своїх родин. Відтак кількість мігрантів суттєво збільшиться.

Загалом, за даними МВС, з лютого 2022 року з України виїхали 7,7 млн. З них повернулися лише 2,5 млн. Але було б помилкою спиратися тільки на ці цифри, коли ми говоримо про відтік людей з України. Минулого року, за даними інституту демографії та соціальних досліджень, за кордоном вже працювали до п’яти мільйонів.

Ще деякі факти. За 10 місяців 2021 року з України виїхала рекордна з 2014 року кількість громадян – понад 660 тисяч. У цілому за період з 2011 по 2021 роки цей показник становив майже 3,3 мільйони громадян. Причому багато з них мають так звані ремісничі професії. Самі ті, які будуть вкрай необхідні Україні для післявоєнної відбудови.

Що буде з тими, хто повернувся до України? Як показує досвід багатьох країн, які зіткнулися із потоком біженців та трудових мігрантів зі своїх країн, якщо доступ до роботи та грошової соціальної допомоги недоступний у місці повернення, люди знову залишають свої домівки. Зараз українська економіка певною мірою використовує накопичені до війни ресурси. І хоча люди прагнуть мати відчуття дому та батьківщини, заробляти та жити тут, в Україні, з настанням опалювального сезону та поглибленням проблем із економікою, країна може отримати нову хвилю мігрантів. Як нових, так і повторний виїзд тих, хто раніше повернувся.

З одного боку, те, як держава боротиметься за повернення українських біженців та мігрантів, сприятиме їх реінтеграції, визначатиме майбутнє для всієї країни. Тому важливо вже сьогодні розробити та впроваджувати політику роботи з такими групами громадян як для короткострокової, так і довгострокової перспективи. З іншого, важливо зробити все можливе, аби не допустити новий відтік людей восени.

Якою має бути така політика у короткостроковій перспективі?

Зараз у суспільстві почалися дискусії щодо необхідності створити умови, за допомогою міжнародних партнерів, для запровадження базового доходу для українців, які повертаються в Україну, хоча б на 6 місяців. Але таке рішення може створити нерівність, конфлікт та гострі етичні питання між різними верствами населення. Наприклад, як бути з тими, хто не виїжджав з України, але втратив роботу? Чи вимушений був покинути домівку та переїхати до іншого регіону всередині країни? З тими, хто втратив годувальника сім’ї? Чи не створить це штучний поділ між українцями? Слід шукати рішення, яке не буде в перспективі створювати соціальної нерівності.

На мою думку, слід розрізняти кілька категорій людей, які виїхали з місця свого проживання. Перша, це біженці або особи, які отримали тимчасовий захист в інших країнах. Друга - ті, хто повернулися чи знаходяться в процесі повернення. Третя - трудові мігранти, які виїхали за межі України до лютого 2022 року. Четверта – внутрішньо переміщені особи. Державна політика та соціальна підтримка мають враховувати інтереси та потреби кожної з цих категорій громадян.

На інституційному рівні необхідно систематизувати компетенції державних органів влади. Має бути створене уповноважене міністерство для цільової роботи з українцями, які живуть за кордоном, та їх реінтеграції після повернення. А також із внутрішньо переміщеними особами.

Для тих, хто знаходиться за межами України, важливо відчувати, що держава про них не забула та продовжує захищати їх інтереси на всіх рівнях, де б вони не були. Зокрема, забезпечує інформацією про тенденції на українському ринку праці та конкретних галузях економіки для розуміння перспектив повернення. Забезпечує дистанційну роботу з центрами зайнятості в Україні. Здійснює моніторинг та формує навички, що є найбільш затребуваними на ринку, та проводить безкоштовне онлайн - навчання. Такі кроки допоможуть попередити низько кваліфіковану та неофіційну зайнятість населення або зайнятість в недостатньо регульованих секторах.

Це також можуть бути юридичні консультації та допомога в комунікації із закордонними органами державної влади для вирішення будь – яких поточних питань. Дієва допомога у відновленні процесу навчання дітей та молоді в Україні. Наприклад, заходи для включення їхніх дітей до шкільної системи, дитячих садочків або вузів онлайн. Ще до повернення в Україну.

Важливою складовою цих ініціатив може стати сектор благодійних та волонтерських організацій. Особливо, електронне волонтерство, яке набуло широкого розповсюдження у багатьох країнах ще під час пандемії. Це дистанційне наставництво, консультаційна підтримка, розробка навчальних програм, допомога в майбутній адаптації після повернення, тощо через веб-технології.

В Європі може бути створено централізований банк волонтерських та благодійних організацій, які допомагають українцям, аби цю діяльність систематизувати та забезпечити ефективний контакт як із офіційними представниками України, так і з місцевими органами влади.

Куди рухатися у довгостроковій перспективі?

Коли я думаю про майбутнє України, на розум приходить приклад Ізраїлю. Ця країна 70 років фактично знаходиться у стані перманентної війни. Але при цьому венчурні інвестиції в 2,5 рази вищі на душу населення, ніж, скажімо, в США. Батьки там мріють, аби їх діти замість того, аби будувати кар’єру в певній компанії, ставали підприємцями. Широко відомим є факт, що Ізраїль має найвищу кількість нових компаній на душу населення в світі.

Що є головними рисами такої національної життєстійкості? Ізраїль має дуже високу частку мігрантів та сімей, які мають міграцію в своїх сімейних історіях. Ці люди імпортували до країни свою професійні навички та знання, вміння будувати життя з нуля, що сприяло розвитку країни. Вони вибудували не тільки правильну міграційну політику, але й національну ідентичність та єдність, які є відомими по всьому світі. Це те, чого не вистачає сьогодні Україні. Питання національної ідеї сьогодні – яке майбутнє, яку націю ми будемо будувати разом після завершення війни?

Згідно соціологічних досліджень, які були проведені у різні роки серед окремих країн світу щодо біженців, пам’ять про дім, ідентифікація із країною серед них є одним із сильних об’єднуючих символів та впливає на рішення про повернення до батьківщини. Формування та реалізація національної ідеї може бути одним із важливих чинників у роботі держави не тільки з біженцями або тими, хто отримав тимчасовий захист, але й із тими, хто став українськими мігрантами – заробітчанами ще до початку війни. Сприяти поверненню як перших, так і других.

Так, звісно, ви можете сказати, що без відновлення економіки повернення буде ускладненим. Я відповім вам, так ви праві. Саме тому Україна має ставити економічну планку навіть вище, ніж була до лютого 2022 року. Ми маємо стати регіональним економічним, культурним та освітнім центром. Стратегія відновлення має включати заохочення таких компаній як Google, Microsoft, Apple та інші залучатися до відновлення України через відкриття на її території центрів розробки та інновацій. Філіалів міжнародних університетів.

Як відомо, потік капіталу до Ізраїлю розпочався у 1990-х роках із запровадженням урядової ініціативи, яка передбачала співфінансування та податкові пільги для іноземних інвестицій венчурного капіталу в Ізраїлі.

Україна також може використовувати подібну практику, але не лише стосовно іноземних інвестицій, але й самих українців, заохочуючи долучатися до економічного розвитку країни. Зокрема, через допомогу у створенні бізнесу для тих, хто ще знаходиться за кордоном, але планує повернутися протягом наступних 12 місяців, та внутрішньо переміщених осіб. Наприклад, у Марокко свого часу був створений спеціальний фонд, який частково фінансував такі проекти без необхідності повернення субсидіарних коштів з боку приватного підприємця.

Міжнародні партнери України, можуть бути зацікавлені в участі у такому проекті, аби знизити соціальне навантаження на свої країни через значну кількість українських біженців. Така програма може включати підтримку в здійсненні адміністративних процедур та підготовці бізнес-планів. Для іноземних інвесторів певні пільги могли б передбачити уряди їх країн. Міжнародних партнерів важливо мотивувати підтримати відбудову не лише окремих регіонів та міст, але й галузей економіки, підприємств. Для таких переговорів необхідна політична воля та дипломатичні зусилля з боку самої України.

І наостанок. Багато в чому відповідь на питання, чи поверне Україна українців, буде залежати від ефективності державної політики. Якщо в країні будуть створені умови праці, які будуть не гірші або навіть кращі ніж в інших країнах, то навіщо працювати за межами України? Треба чесно визнати, що за українських працівників відбуватиметься конкурентна боротьба на ринку праці. І від нашої держави та нас самих залежить, хто цю боротьбу виграє.