План відновлення України. Що не так?
З таким баном я ще не зустрічався. Мене забанив державний портал, на якому виставили План відновлення України.
А ж я просто хотів ознайомитися з цим творінням. Дізнатися, що ж там за красивою презентацією. Чи дійсно все так класно, як вже кілька днів розповідають учасники конференції в Швейцарії та автори з числа української влади.
На жаль, до моїх перших питань до цього плану додалися нові.
Перелік проектів та заходів цього плану виглядають так, що зі всіх міністерств і відомств тупо зібрали різні проджекти. Або хотєлкі. Типу: "Нам тут треба щось іноземцям показати, щоб бабло давали. Накидайте нам ідей, які у вас там є". І почалося.
От яким боком до відновлення країни має мега-проект "Створення міжнародного конгрес холу на вул. Банковій, 6-8"? За цією адресою розташована будівля комітетів Верховної Ради. Жодним чином ця будівля під час війни не постаждала. Ну ок, хочеться комусь мати черговий конгрес конгрес-хол. Але до чого тут план відновлення України? І це ж не одна подібна "хотєлка".
До цього бану я встиг передивитися 40+ сторінок проектів з наявних 90+. І знаєте, чого я там не побачив? Я не побачив проектів по Криму. Взагалі. Є по різним містам навіть з конкретними адресами. А Криму – нема.
Може, я просто не долистав до потрібної сторінки. Але щось мені підказує, що в Плані відновлення України таки відсутні проекти з відновлення Криму. Так, там не було бойових дій. Але ще раз: у Плані відновлення України є багато проектів, які не стосуються руйнувань. Тому і для Криму мали б щось передбачити.
Але головні питання до цього плану інші. Як взагалі можна рахувати цифру в 700+ мільярдів на відновлення України, коли невідомими залишаються найважливіші параметри? Серед них: скільки буде тривати війна, яка територія України буде охоплена бойовими діями, скільки залишиться українців після війни?
Якщо простими словами. Як можна рахувати гроші на відновлення пошкодженого будинку, якзо ми не знаємо, скільки він ще буде руйнуватися, як сильно зруйнується, і скільки людей буде жити в цьому будинку?
Але на одне питання цей план таки дає відповідь. Це питання, яке найбільше хвилює і Україну, і світ. Коли закінчиться війна? У Плані відновлення України 2023-й вже називається післявоєнним. Шось ці плани виглядають аж занадто оптимістично...
Там все дуже банально - виключно бажання ******* гроші, і вже зараз.
Ці всі "плани" та "вступи до ЄС" будуть гарантованою суцільною "сечею в очі" так довго, як Зєлупа сидітиме при владі. Вони відчувають, що можуть не досидіти, тому й поспішають. Є великі сумніви що Україні даватимуть на "відбудову" при умовах збереження існуючого внутрішньополітичного статус кво.
Цей план як завжди, своїм все, іншим ніц?
Чи присутні там привезли з собою валізи грошей, які у випадку гарного плану, негайно передадуть делегації від України?
А чи взагалі присутні на ній мають у розпоряджені кошти, необхідні для відбудови найбільшої у Європі за територією і найбіднішою економічно у тій же Європі країни?
Ну зібралися, поговорили, послухали. Що це змінило?
Серйозність дій може обумовлюватися виключно за умови висловлення зацікавлености питанням відбудови України субєктами економічної діяльности, у розпоряджені яких є достатні для такої відбудови кошти і (найголовніше) бажання інвестувати їх у проєкт під умовною назвою "Україна".
Тут опцій не багато оскільки є лиш три категорії такого рівня інвесторів:
1. Економічно розвинена багата держава.
2. Потужний інвестеційний фонд.
3. Об'єднання заможних приватних інвесторів.
Зрозуміло що потенційні держави-інвесори це країни G7. Але годі сподіватися що вони дадуть кошти на відбудову чи модернізацію підприємст/бізнесів українських олігархів чи навіть державних комерційних структур і корпорацій. Якщо будуть від них інвестиції, то це у гуманітарну і соціальну сферу.
Залишаються дві категорії інвесторів, які спроможні і потенційно можуть бути зацікавлені відбудувати у короткий термін виробничо-комерційну сферу державної економіки, оскільки сама ціль їх діяльности полягає у інвестиціях з метою отримання прибутку.
Тож у цьому напрямку їхнє бажання інвестувати в Україну рівно пропорційне рівню довіри до держави отримача інвестицій.
З нинішнього і 30 річного попереднього досвіду інвестиційного клімату України, кожен може зробити власні висновки.
А Президентський Університет? Президенту все життя з липовим дипломом юриста ходити? Шкарлет допоміг би дисертацію написати.
Які плани відновлення ?
Хочуть нагріти руки та й усе.
Відновлювати державу має інша влада.
Джерело:
Значить Бєнє та його про-москальской зеленій ОПє вже відомі ці параметри, значить вони вже знають скільки залишити москалям окупованих міст та містечок України, значить вони вже прикинули на калькуляторах скільки українців буде під окупацією, скільки загине, а скільки залишиться після війни. Коли країною рулить в "турборежимі" зграя мерзоти з декількома паспортами, для якої Україна не є цінністю, з якої вони все своє життя глузували та знущалися, то геть не дивно, що на тлі кривавих боїв та героїзму українського народу, хтось в тихому кабінеті вже ділить сотні мільярдів, котрі виділять Україні наші західні партнери... Да заради таких "жирних шашличків", напевно, сам Бєня ху@лу мангал ладен був роздмухувати.
одного УБОГІ не врахували - Захід на хатєлкі не реагує, а грощі буде виділяти на відновлення
пошкоджених міст, а не на концертний зал де Зе на роялі буде грати. Чому виділяти ? А тому що кацапи схоже по всьому реперації ще не скоро будуть платити, а їхні грощі є тільки у вигляді заморожених Заходом банківських активів. Тому Зе влада не возбуждайся сільно 😁
лльголь-могольЄвген Ясюра
(правник, історик, дослідник)
Не варто ділити шкуру ще не вбитого ведмедя
Ранком, поспішаючи у справах, прочитав статтю "Кабмін представив план відновлення України вартістю $750 мільярдів". Будучи обмеженим у часі, закинув коротенький допис на ЦН:
"Для аналізу цієї програми відновлення потрібен певний час, але те, що наглядово кинулось в очі- це повний абсурд, направлений на розпилення бабла. На сектор економіки 50 млрд., а на логістику -120-160 млрд. І це з усіх 750 млрд. доларів??? Це жах. Таких стратегів-економістів треба гнати подалі від уряду".
Протягом дня появилась єдина адекватна стаття наукового керівника Українського інституту економічного лідерства Ярослава Романчука " Аналіз «Плану відновлення України. Відновлення старих порядків- це не відновлення економіки».
Не вдаючись в переказ чи витяги з чужої статті, яка є у вільному доступі, спробую подати свою точку зору, бо зранку подав критичний посил у бік уряду.
Для адекватності ситуації хочу наголосити, що в країні війна, на жаль, чітких критеріїв її завершення чи самозаспокоєння аж ніяк немає, особливо після залишення Сіверодонецька, Лисичанська, не зачіпаючи ще більш зруйнований Маріуполь.
Але будемо виходити з того, що українська армія при міжнародній підтримці здолає ворога.
Навіть дивно, що осторонь цієї теми на даному етапі залишаються опозиційні політики, які очевидно, ще не зрозуміли небезпеки такого анонсованого міжнародного плану- а коли дати більш точне визначення " афери століття міжнародного масштабу».
Давно у світовому співтоваристві на різних рівнях анонсувалась необхідність розробки плану "Маршалла" для України у відновленні її в повоєнний період.
Це аксіома, з якої таки потрібно виходити, але, як мені видається, ще не час її озвучувати, а тим більше подавати у такому вигляді. Скоріше за все, подача такого плану розрахована на те, як відреагує опозиція, громадськість, світова спільнота.
Поважний економіст Ярослав Романчук з його статтею виглядає більше дипломатом, ніж економістом, бо його висновки виглядають дуже вже толлерантними, що у перекладі на більш просту і зрозумілу мову виглядають приблизно так: шановні, ви що економіки ніколи не вивчали, так не можна робити, це не план, а комбінація абсурдів, хіба міжнародні інституції згідні таке проковтнути? А де там Україна?
Приблизно такий висновок зробив автор, бо ще в університетські роки штудіював економічні теорії зародження імперіалізму і нагромадження капіталу.
А далі по суті плану "Шмигаля енд Ко", бо планом Маршалла його назвати аж ніяк не можна.
Не вдаючись в економічні критерії різних індексів, бюрократичних визначень, цілком стає зрозумілим, що шлях України з відбудови і інтеграція у європейську економічну співдружність повинен мати певні ступені, періоди чи пріоритети. А подані мега проекти (програми) - це ніщо інше як лоббістські псевдо проекти, бюрократичне замилення мега корупції, яку нашій державі таки прийдеться здолати, коли завчасно не буде вжито запобіжних заходів.
Друге питання: а чи в стані буде Україна протягом 10 років освоїти омріяні кошти, і чому саме 750 млрд. доларів , а не 500 млрд. чи не 1 трлн. доларів?
Однозначно- велике Ні !!!
Чи достатньо буде після війни в Україні трудових ресурсів, економічних потужностей, дороговартісних механізмів для будівництва та запуску багатомільярдних технологій? Очевидно, що ні. Після війни для мегапроектів буде брак трудових ресурсів. Це однозначно.
Україна таке «потягнути» не зможе, а ніхто такого упроваджувати і не збирається, бо у плані відсутні пункти масштабного відновлення чи будівництва ******** економічних стратегічних потужностей: холдингів, заводів, комбінатів машинобудівної галузі, рудної, металургійної, титанової і ін. галузей промисловості. А може їх не потрібно? Якщо з точки зору європейських бюрократів, то їх в Україні не потрібно, бо це виникнуть новітні конкурентноспроможні гіганти на світовому ринку. Європа скоріше дасть гроші за «планом» на зелену енергетику, екологію і т.д., але щоб ми не розвивались…
Пригадайте ті скупі по 500 млн. дол. Чи навіть по 1,1 млрд дол. під різні умови і різні програми.
Але як зробити щоб їх таки освоїти і як забезпечити ті «пріоритети», які принесуть найбільший прибуток (читати відкати) для правлячої верхівки, а не для держави.
Відповідь напрошується сама, як у схемах з «великим крадівництвом», все розпишуть на так звані угоди (з символічними тендерами чи без них), по зарано погодженому із завезеними європейськими бюрократами компаніями, а далі в державі почнуться нові клопоти: безробіття, наслідки війни, десятки тисяч інвалідів, незадоволення владою і усі ті проблеми, про які зараз, поки що, влада навіть боїться говорити.
А це обов'язково відбудеться: повернення мільйонів українців (біженців), які втратили житло, роботу, повернення військових до домівок з досвідом воювати, відчуття нової несправедливості, поствоєєний синдром, вимоги до влади прозвітувати за всі прорахунки до і під час війни, нові вибори і нові протистояння і …..
Такого допустити не маємо права.
Повоєнний план відбудови України повинен (по пріоритетах):
1) Забезпечити відбудову, реконструкцію чи будівництво нових стратегічних заводів, промислових комплексів (нафтопереробної, нафто- і газо-добувної, великої машинобудівної промисловості) у всіх регіонах для забезпечення усієї країни,
2) Відбудова оборонної промисловості (патронний завод, завод з випуску снарядів і високоточних ракет, відбудова заводів «Луч», інших КБ за окремим оборонним планом),
3) Списання світовими фінансовими інституціями всіх кредитних боргів та зобов»язань України,
4) Нарощування видобутку нафти і газу (відновлення спеціального стратегічного підприємства - долотного заводу для буріння нафтових і газових свердловин).
5) Відновлення залізниць і морських (річкових) портів,
6) Відновлення шахт львівсько-волинського басейну, донбасу, ТЕЦ.
7) Відновлення і будівництво жилого фонду. Це буде дуже складно. Для цього потрібно буде задіяти сотні тисяч українців, це їх руками при належному міжнародному фінансуванні, з використанням західних технологій, механізмів (це не хрущовських кабінок, а європейського житла), бо там українці все це побачили.
9) -… 31) екопроекти, 32)-882) модерні стартапи, якщо залишуться кошти, 883) на 5 флагманських спортивних мегапроекти і так будемо виходити на довоєнний рівенень, а далі, після завершення будівництва і запуску потужних гігантів індустрії зможемо впевнено крокувати до світового співтовариства.
Це аксіома для уряду, бо це повинен бути план відновлення України, це для українців, а не для корупціонерів, міжнародних «бюрократів», соросят, різного роду лібертаріанців (так дуже чемно, щоб без образ).
Такий приблизний план, без належної підготовки, без фінансових розрахунків, без участі в його складанні 2500 фахівців європейського рівня, а інакше ніяк, інакше Україні уготована участь країни навіть не 3-го, а 4-го світу- сировинного колоніального європейського чи навіть міжнародного придатку.
То ж думай-те, урядовці, чиновники ОП, з українцями не варто жартувати, особливо в час війни.
Віримо в Україну і її народ, у Збройні сили України.