Віктор Таран: Дрони – це класна штука, але реально ними не вміють управляти. В перші дні дрони жили 5-10 хвилин, і тисячі доларів падали в лісах

Любите відео, де гарно смажать окупантів? Це відбувається в тому числі завдяки роботі випускників Центру підготовки операторів БПЛА "Крук". Адже дрон – це очі артилерії, а від її очей втекти неможливо.

Про те, як працює центр, чому його не фінансує Міністерство оборони і скільки грошей можна втратити, якщо не вчити хлопців, Цензор.НЕТ розповів засновник центру Віктор Таран.

-Для більшості з нас ця війна все ж почалася 24 лютого. Як її зустрів ти?

-Все дуже просто. На відміну від багатьох я знав, що повномасштабна війна буде. Власне про це я постійно писав і казав на всіх інформаційних майданчиках з березня 2021 року.

-Ти вірив, що це буде повномасштабне вторгнення, включаючи Київ?

-Про Київ – ні! У той час думав, що вторгнення буде по півдню і сходу. Така собі операція "Підкова".

-Тобто ти теж думав, що це буде продовження війни на Донбасі, плюс Харківщина і спроба захопити сухопутну дорогу до Криму?

-Так. Тільки зараз ми зрозуміли, що таке операція "Стрибок мангуста" -- це миттєвий удар з боку Білорусі по Києву. І це чудо, що вона не зреалізувалась. І це "чудо" зветься мешканці Києва, Гостомеля, Ірпіня і Київської області, які вийшли зі своєю зброєю в руках. ТРО 112-ї, Нацгвардія, Нацполіція і люди, які дістали свою зброю зі схронів. Від охоронних фірм до бандитів.

Але так, каюсь, про Київ я не вірив.

-Де ти був вранці 24 лютого? Спав?

-Ні, не спав бо знав, що вторгнення почнеться. Мені прийшла смс ще 22 лютого, але я не повірив. Я думав, що це буде на сході. За що потім отримав величезний втик від дружини. І я вивіз дружину до Львова, а коли прийшов до військкомату, то як людина, що не воювала, зі спеціалізацією політрук, місця не отримав. Мені сказали, що я третя четверта черга – чекай! І тут стало питання, чим зайнятись? Спершу почав працювати в гуманітарному штабі львівської митниці. В той час на митниці відбувалась просто катастрофа. Ми там почали працювати з Даркою Чепак та Сергієм Гальчинським і разом з ОТГ налагодили процес допомоги. Бо коли наші біженці по ти три дні сиділи з дітьми у машині на кордоні, не маючи ні води, ні памперсів – це було жахливо. І ми налагодили просто систему, коли були сформовані гуманітарні склади з яких волонтери роздавали людям по машинах пакети де було все необхідно. Від води до корму тваринам.

А на початку березня, коли почав шукати військову частину, думаючи, куди піти. Стріляти вмію? Ну, таке… І саме тоді з моїм товаришем старшим лейтенантом Андрієм Гнатушем виникла ідея організувати на базі 125 бригади курси операторів БПЛА. Її підтримав комбриг Артура Горбенка, а також лейтенант Іван Резніченко.

-Чому БПЛА?

-Всі розуміють, що дрони – це класна штука, але реально ними не вміють управляти і виконувати бойові завдання. Тобто уявіть ситуацію. Волонтери привозять на передову Mavic-3, який коштує 2-3 тисячі доларів, а люди, які його беруть у руки розбивають їх протягом 5-10 хвилин. А то і швидше. Чому ? Все просто. Бо солдат бере техніку і думає, що вона така, якою він керував у дитинстві. При цьому вони не вміють працювати в протидії системі радіоелектронної боротьби. Не знають як убезпечити себе від мін чи ворожого снайпера. Окрім того кожного вибухова хвиля – це нові проблеми. Скажу страшну річ. На фронті дрони вважаються "розходниками у не вмілих руках." Читачі мають розуміти, що половина цієї техніки пропала десь у лісах через не професійні дії операторів. І колосальні гроші пропали. Чому так сталось? Бо аеророзвідкою ніхто нормально не займався. До війни цим займалась Марія Берлінська та організація Марата Утюшева. Ще пару ініціатив. Але масово питання в армії так і не постало.

-Ти можеш пояснити чому? Невже 8 років не користувались дронами?

-Можу пояснити. Тому що тактика використання малих дронів не була поширена в армії, всі вважали, що мають бути великі "пташки" - ПД-2, Мара, Фурія, Лелека, Punisher. І ми будемо літати на 15-20 кілометрів і передавати все на артилерію. У цій історії виникло кілька проблем: ми недооцінили російський РЕБ. Росіяни убивці, мародери, гвалтівники, але не дурні. І їхня система радіо-електронної безпеки дуже на високому рівні. Плюс – їм допомагають китайці.

-Технікою?

-Так. Тобто зараз у нас в Україні відбувається війна майбутнього. Але я про це ще скажу далі. А зараз ще один нюанс – коли тобі передають ці маленькі штучки, їх легше поставити на баланс і використовувати у бойових умовах. не потрібно ліцензувати. З ПД-2, "Лелекою" починаються системні проблеми, як це поставити на баланс, хто має поставити підпис, хто несе персональну матеріальну відповідальність якщо "пташку зібють".

-Танці в Укроборонпромі?

-В тому числі. Чому так – не знаю. Ходять різні версії. Але сподіваюсь ситуація з бюрократією у наших силових структурах зміниться і ми зможемо наповнити небо нашими бойовими пташками.

-Що цікаво, що в світі також недооцінювали малі "дрони". Всі думали достатньо великих. А от коли ми почали воювати не зіткненням фронтів, а маленькими локальними групами, ми зрозуміли, що частини часто відірвані від центру управління і в нас постала потреба в локальних "очах". І це може забезпечити така пташечка. За умови, що оператор вміє нею правильно керувати.

В нашому курсі ми кожного дня вчимо літати не менше ніж по пів дня. А то і більше. Але крім цього треба навчити правильно робити розвідку, вийти на позицію, читати карту. Бо коли нам добровольцям дають карту 25-тисячну, ми не знаємо, що з нею робити. Я от згадував курс географії за 7-й клас, чесно. Навіть в походи такі як я віком вже ходили по гермінах. А тут по гермінах не походиш, бо як тільки ти його увімкнеш, тобі "прилетить." І ти маєш іти по картах. А якщо не вмієш то ти "дивлюсь в карту – бачу …". Тому всім цим речам треба вчити.

Звідти виникло бажання створити навчальний центр. Але тут виникла проблема, бо при Міноборони ти такий центр не створиш. Не передбачено такого навчання для старшин та солдатів. А нам треба навчити за найскромнішими підрахунками 10 тисяч операторів.

-Скільки таких людей має бути на роту, наприклад?

-Ми вважаємо, що на відділення має бути 2 людини, які мають мати маленьку машинку, на взвод – кілька Mavic, на роту кілька штук таких як Autel, а на батальйон – щось на кшталт Лелеки, PD-2 чи Панішера. Тобто на батальйон має бути не взвод аеророзвідки, а не менше роти – до 100 осіб. А по хорошому , якщо ми говоримо про війну майбутнього, то кожен солдат має мати з собою такий маленький дрончик, щоб перед тим як іти на завдання, він міг побачити, що там попереду.

-Скільки зараз вам вдалось навчити хлопців за перші 100 днів роботи центру?

-Близько 300. Але це капля в морі.

-Вам їх якось централізовано направляють?

-Так, наш центр підготовки операторів БПЛА Крук працює починаючи з 6 квітня https://www.facebook.com/kruk.uav/?ref=pages_you_manage за дорученням керівництва 5-го сектору, на базі Навчального Центру "ДГВ" добровольчого формування №7 територіальної громади міста Києва "ЛЕГІОН Д", який очолює Олександр Граб (https://www.facebook.com/navchalnyitsentr/).

Я офіцер ЗСУ, а всі мої 10 інструкторів – добровольці, які чотири місяці працюють не отримуючи ні копійки зарплати. В нас ні копійки бюджетних грошей, ми живемо виключно за пожертви людей. Бо Міністерство, може, і хотіло нас фінансувати, але немає механізму. Тому все за рахунок людей. Розкажу конкретно сьогоднішній приклад – дзвонимо на заправку КЛО, просимо талони для того, щоб хлопців вивести на Київщину на тренування. Нам видали талонів на 400 літрів палива. Тепер маємо змогу їздити і вчити курсантів.

А щоб потренувати хлопців, ми їдемо під Київ, домовляємось, щоб там нам відкрили небо, і ми 2-3 години літаємо. І якби не було цієї допомоги, то наші інструктори, які не отримують ні копійки грошей, вже би просто не доїхали на місце.

Завдяки твоїм колегам, Богдану Буткевичу, Івану Семесюку та гурту Ukiez, а також діаспорі, ми зібрали на клас симуляторів на 24 місця. Велику логістичну допомогу нам надали благодійний фонд "Коло" і Благодійна організація "Українська Студентська Ліга". Також нам допомагає діаспора. Конкретно Елізабета Карамушка та Ukrainian Action in Ireland і Отто з організації http://adoptadrone.org. Також нам допомагають Допомога армії та інші організації.

Щоб напрацювати літальну практику , треба мати 100 годин, а то і 200. А оскільки над Києвом постійно працює РЕБ, то цей клас дозволяє відпрацьовувати навички без виїзду і незважаючи на погоду.

Зараз ми зрозуміли, що навчати працювати лише на мультикоптерах – це дуже мало. Тим паче, що майже вся техніка китайська (98%), а Китай ділиться інформацією з Росією. І тому зараз ми переходимо на техніку типу "Крило" - там трохи інша система управління, але вони здатні літати на 15-120км, зависати в повітрі, коригувати вогонь.

-Це наші "Крило" роблять?

-Так.

-А хто тренує?

-Частково, це наші хлопці військові, а частково – запрошені лектори. Наприклад, у нас є полковник цивільної авіації, яких закінчив харківський авіаційний, був у Генштабі, він зараз на пенсії, але приходить вчити. І зараз головний виклик перед нашими школами, щоб ми вчили одному і тому ж, за однаковими лекалами. Тому що таких шкіл близько 20, але оскільки ми не маємо фінансування, то можемо вчити одночасно 20-24 особи.

Але зараз всі школи працюють, щоб уніфікувати ці програми. Школи є в Дніпрі, Полтаві, Одесі, Харкові, Києві, Кропивницькому, Львові. Ми всі один одного знаємо, всі верифікувались. І ми регулярно спілкуємось і намагаємось домовитись, як будемо працювати. Це поки складно через брак часу. І хочеться, щоб в таких умовах держава, якщо не допомагає, то хоч не заважала. Простий приклад - у нас двох інструкторів-добровольців забрали через військомат. Вони пішли служити стрільцями, хоча були б кориснішими, якби навчали хлопців.

Друге, щоб військові частини, які мають хлопців з таким досвідом, могли їх відпускати на кілька днів, щоб вони читали курс. Зараз забрати бійця з розполаги дуже складно.

-У вас є зворотній зв'язок з хлопцями, які пройшли у вас навчання?

-Так. Є комічні історії. Наприклад, на фронті величезні проблеми зі зв’язком, російський РЕБ дуже потужний і ті дрони, які ми передаємо і перепрошиваємо, вони не завжди справляються. І виходом з такої ситуації у квітні-травні було те, що хлопці, які працюють поряд, домовлялись про паролі і перенаправляли , перекривали секторально. І такими словами були паляниця, гадзиня, обценьки.

Були історії трагічні. Бо хлопці ж ідуть уперед, часто без прикриття. І був випадок у Миколаївській області, коли хлопці, розуміючи, що їм все, просто підірвали себе і техніку.

Були приклади дуже неприємні, коли командири змушували піднімати техніку в нельотну погоду і її губили. А були ще гірші, коли при випалюванні ворога хлопці завдали збитків підприємцю і він подав заяву на них правоохоронцям. Ті прийшли в частину і стали вимагати, щоб здали тих, хто коригував вогонь. Звісно, що ніхто нікого не здав.

-Чому кількість дронів треба збільшувати?

-Тому що ми дуже повільно випускаємо техніку, ту ж "Богдану" згадай, скільки років робили. А дрони нам дозволять вирівняти ситуацію, щоб кожен наш удар був максимально точним. І це дозволить нам вирівняти ситуацію хоч частково.

І ми розуміємо, що Україна має налагодити виробництво своїх малих дронів. Бо байрактар – це хороша штука, але чомусь ми зараз мало чуємо про їх успіхи. А тому що байрактару теж потрібне прикриття і розвідка малих дронів. Без них він просто жертва. От просто згадайте будь-які "Зоряні війни", коли летить купа якихсь малих штучок, а потім щось велике. І тому важливо допомагати і таким навчальним центрам як наш. Інакше техніка, яка передається на фронт буде або безпомічно лежати на складах, або буде втрачена за перші 3-5 хвилин польоту.

--

Для отримання детальнішої інформації та запису на курси підготовки операторів БПЛА, відвідайте офіційний сайт Центру підготовки операторів БПЛА "Крук" за посиланням: https://kruk.in.ua/