Медалі для креативників – по змі та по суті
Наприкінці липня на forbes.ua вийшов текст про те, що Міноборони нагородило медалями п'ятьох представників IT-індустрії. «Що вони роблять і чи ефективна їхня боротьба?» – запитує журналіст у заголовку і більше жодного разу до питання ефективності в тексті не повертається. І це не єдине, що не так, із цією історією.
Автор тексту – журналіст forbes.ua Ната Штука та всі її тексти до цього дня були про ритейл. «Тютюновий переворот», «секс-шоп з в центрі Барселони», «попит на рожеві панами з Kalush Orchestra виріс на 65%» – ось типова новинка Нати Штуки. Показово, що ніхто із IT-журналістів Forbes від себе цей текст не випустив.
З новини випливає, що СЕО юркомпанії Underdog The UnLawyers Олексій Купрієнко, засновник IT-компанії Netpeak Group Артем Бородатюк, співзасновник IT-компаній Reface, Zibra та Pawa Кирило Сігіда, співвласник і партнер рекламної агенції Tabasco Олександр Смирнов майже одночасно отримали нагороди від Міноборони України «за сприяння ЗСУ».
Але диявол зазвичай криється в деталях. Повний перелік нагороджених офіційно не розголошується. Сам факт існування співпраці ЗСУ з представниками IT міністерство публічно не коментує. Що зробили люди, про яких сказано вище, крім того, що домовилися з Мінцифри, щоб ті вплинули на Міноборони видати їм військові нагороди? Таке питання багато ставлять в закритих ІТ-спільнотах і IT-волонтерських чатах.
У новині Штуки йдеться, що це нагороди за інформаційну війну, кібер-війну та креативну агітацію. Однак, згідно з визначенням, така медаль видається військовослужбовцям та іншим особам за значний особистий внесок у справу розвитку ЗСУ. Тож постає питання, чи вкладається декларована діяльність цих креативників у призначення цієї медалі? Цілком логічно і зрозуміло, коли за сприяння ЗСУ нагороджують медиків, які щодня, ризикуючи власним життям, рятують військових. Або волонтерів, які забезпечують військових усім – від їжі, лопат та бронежилетів до зброї, дронів та машин. Але яким чином саме ЗСУ допомагають ддос-атаки на сайти російських ЖЕКів або дзвінки росіянам? Який реальний ефект це дає і хто у Мінцифри його оцінює? Все, що є у forbes.ua – анонімне джерело в Міноборони, яке за вдалим співпадінням володіє ситуацією, але при цьому не володіє деталями. Незрозуміла й анонімність – що приховувати, якщо нагороджені самі все виклали у Facebook?
Відповіддю може бути розслідування редакції RBC.UA, яке вийшло за 2 місяці до цього нагородження. Журналісти з'ясували, що один із великих спонсорів Мінцифри росіянин Сергій Токарєв із 2016 року 172 рази літав до Москви. І ще 6 разів – до анексованого Криму в обхід українського кордону. Про це йдеться у зазначених матеріалах. З відкритих джерел відомо, що він 7 років живе в Україні, володів онлайн-казино Lucky Labs і був у санкційних списках РНБО до 2020 із забороною на в'їзд в Україну. Вдала інвестиція в Reface дозволила Токарєву відмити репутацію та створити нові бренди Roosh та Pawa. Це також відомо з відкритих інтернет-джерел. Але нові деталі у розслідуванні RBC.UA звели піар нанівець. До того ж, ще й зачепили репутацію Мінцифри.
І ось раптово партнер Токарєва по Pawa та Reface Кирило Сигида отримує медаль «за сприяння ЗСУ», а можливо і сам Токарєв. І разом з ними ще відомо про мінімум чотирьох, згаданих у тексті forbes.ua. Зазвичай у PR так робиться для легалізації одних за рахунок інших – за рахунок позитивної репутаційної ваги інших, яка перерозподіляється на всіх. Бородатюк у своєму фейсбуку сам зізнається, що медаль для нього стала несподіванкою.
Загалом до ситуації виникає багато запитань без відповідей. Чому айтівців нагороджують «за сприяння ЗСУ» від Міноборони, а не «Відзнака миру» від Мінцифри, якою вже нагороджували українські Google, Amazon та інших? Наголошую - чому саме не від Мінцифри? Далі, за оцінкою Сигиди в Форбс бюджет тільки кіберармії складає $100 млн на рік – тобто $50 млн за пів року в 2022 вже витратили? Звідки ці гроші - донати? Хто відповідає за їх освоєння? Як вимірювалась ефективність операцій кібер та інформаційної армій за ці гроші?
До речі ефективність ІТ-військ згідно статті forbes.ua оцінюються охопленнями чатів, сайтів, кампаній та кількістю проведених акцій. Але говорячи мовою креативників, це “покази”, а не “дії”. Тобто це все одно що успіхи ЗСУ оцінюватимуть кількістю випущених куль та снарядів.
Ось що кажуть про ситуацію в закритих айтішних чатиках. Судячи з відповідей родичів убитих російських солдатів на антивоєнну агітацію наших креативників – ефект, як мінімум, відсутній. З ними можна ознайомитися в телеграм-каналі самого міністра Федорова. Або, наприклад, те саме інформування світу про правду в Україні та підтримку уваги до російської війни. За даними авторитетної вашингтонської редакції Axios світ уже кілька місяців стрімко і без змін втрачає інтерес до України. Тож можна допустити, що згадані у статті forbes 40 перекладачів, на жаль, цю ситуацію не виправляють – справа, мабуть, не в перекладах, а в контенті.
Інший приклад – телеграм-канали з антиросійськими мемами і чати з 7 млн охоплення, про які говорять лідери кібервійська. По факту це кімнати-відлуння, як фейсбук, де кожен створює собі міхур з того, з чим згоден. І в проукраїнських каналах та чатах українці одностайно радіють та лютують, а росіяни та сепаратисти відписуються і впливу на уми не відбувається. Про тонку роботу взагалі не йдеться – платформи Telegram і VK явно мають бекдори для ФСБ, про що неодноразово заявляв творець Signal Моксі Марлинспайк.
Обізнані джерела говорять, що куплені там українськими активістами канали та чати живуть дні чи тижні, після чого ідентифікуються та баняться, тож це просто спалений бюджет. Інший приклад поки що низьких KPI з нашого боку – не зроблено жодної хакерської атаки рівня зламу Rutube. Хоча з 200 тисяч добровольців у кіберармії та за наявності координації це можна було б влаштувати та публічно відзвітувати, як це в хакерській спільноті прийнято. Можна було б навіть із 2000, про які говорить один із креативників. Загалом у нас атаки є, але й близько не такого рівня і не з таким значимим результатом, який має реальний вплив на війну та мозок. Зрештою, просто смішно чекати, що росіяни сприйматимуть інформацію зі спеціально створеного для них українськими креативниками дашборду з українською назвою «Спротив».
Все це зовсім не означає, що IT-армія не має результатів. Просто поки що це в основному результати кількості – окремих мотивованих людей та їх невеликих груп, а не якості – креативу, грамотної координації та витрати ресурсів, масштабу та роботи з критичних та болючих місцях противника. А медалі – це про конкретні результати конкретних людей і прозорі принципи нагородження, які не викликають питань. А не про вузьке коло друзів та спонсорів. Тому про це і не пише неIT-журналіст Ната Штука. 28 липня вийшов її новий текст – про націоналізацію Ocean Plaza.
