Любов до Харкова

Існують речі, які важко пояснити. Наприклад, я багато років заочно вважав Харків нецікавим для себе містом. При цьому жодного разу не був у ньому. Просто вважав, був впевнений в цьому – і все. М’яко кажучи, не дуже розумна позиція – судити про місто, в якому ти не був, спираючись на кліше та забобони. 

Потім я приїхав до Харкова вперше. Це було взимку, я ночував в готелі поруч із вокзалом. Але перед тим, як я приїхав не дуже тверезим туди, дві дівчини зробили мені неймовірну екскурсію містом. Нічним містом. Після того, як ми посиділи в трьох-чотирьох барах. Вже тоді – засинаючи в холодній кімнаті під усіма можливими ковдрами – і почав підозрювати, що покохаю одну з них. На це було багато причин, і це дійсно сталося.

Так, поступово, покохавши жінку, я покохав її місто. Зрозумів, як найкраще та швидше добиратися пішки з вокзалу до місць наших зустрічей. Оцінив зручність харківського метро, хоч для цього мені потрібно було один раз заблукати в ньому, а я жодного разу не блукав ані у празькому, ані у стамбульському метро. 

Поступово місто, яке через моє невігластво здалеку здавалося архітектурною пам’яткою «совку», спростувало це, набрало форму, стало об’ємним і цікавим. З’ясувалося, що сталінського ампіру в ньому менше, ніж у Києві. Що тут є багато дійсно старовинних будівель. На одному відрізку вулиці Бакуліна я «спіймав» Стамбул – з донерами та турками, що вічно смалять та сидять попід магазинами. Турецькій безлад, який я люблю.

Харків з закладами, де тобі безплатно приносять не склянку, а графин води. З його розливним пивом «Нова Баварія». З його навіть для киянина дивною мультинаціональністю на вулицях. З Гепаштрассе та парком Горького. З масовими погребами перед житловими будинками на Отакара Яроша. Я полюбив це місто. 

Звісно, я полюбив його через окрему і конкретну людину. Через її любов до свого міста. Через її здатність розповідати мені майже про кожен будинок, повз який ми ходили, тримаючись за руки. Ті тижні, місяці, що я прожив у Харкові – серед найкращих у моєму житті. У місті, яке я багато років вважав нудним і не вартим моєї уваги.