Ми приречені, але це не точно…

«Приреченість»  – під такою назвою вийшов переклад нової книги відомого британського історика Ніла Ферґюсона у видавництві «Наш Формат». Підзаголовок книги також промовистий  – «Політика і катастрофи». Автор намагається з’ясувати природу катастроф. Крім того, тут присутня спроба пояснити, як наслідки катастрофічних подій можуть впливати на соціальне життя, а політичні рішення можуть впливати на наслідки катастроф. Замислитися над цими питання Ферґюсона спонукала пандемія Covid-19.  При цьому британський історик не обмежується пандеміями. Історія демонструє нам безліч катастроф і лих – землетруси, війни, аварії. З огляду на це, він робить важливі висновки щодо їхньої суті і наслідків. Тож ось три «спойлери» із книги (сподіваюся, це не матиме катастрофічні наслідки):

Перший – усі катастрофи Ферґюсон поділяє на два види – екзогенні та ендогенні щодо людського суспільства, себто природні та спровоковані людськими руками (антропогенні). Але цей поділ не є строгим: природні і антропогенні катастрофи дуже часто між собою переплітаються. Через це переплетення якраз і входить у гру політика, бо політичні стратегії і рішення можуть або збільшити, або зменшити наслідки катастроф. Найважливішим із Ферґюсонових тверджень є те, що історію катастроф не можна розглядати окремо від економічної, соціальної, культурної та політичної історії.

Другий – усі суспільства піддаються катастрофам, у результаті чого вони або стають крихкими, або набувають антикрихкості. Щоб вижити, суспільство має дати адекватну відповідь на виклик, зумовлений катастрофою. Іншими словами, важливо, щоб політичні рішення в складних умовах, зумовлених природними чи антропогенними катаклізмами, були системними та ефективними. «Спойлер спойлера»: роблячи висновки із пандемії Covid-19, Ферґюсон не дуже оптимістичний щодо сучасних політиків та чиновників. Він радше переконаний, що в наших політичних системах дедалі частіше на керівні посади потрапляють люди, які абсолютно не сприймають ті виклики, які висуває сучасність.

Третій  –  як би ми не намагалися, катастрофи важко передбачити. Згідно з британським істориком, це зумовлено тим, що: катастрофи належать до сфери непевності, а не ризиків; катастрофи можуть набувати різних форм і проявів, а тому обставини, що їх зумовлюють, важко схопити конвенційними методами; бюрократія дуже повільно реагує на ознаки наближення катастроф.

Усі свої висновки та твердження Ферґюсон робить на основі величезної кількості «кейсів» катастроф із різних частин світу і різних періодів історії. В тому числі тих катастроф, що сталися на території сучасної України (зокрема, Голодомор, аварія на Чорнобильській АЕС).

Тож чи, ми приречені? Кожен може собі зробити висновки із книги Ферґюсона. І щоб ніхто потім не казав, що його не попереджали…


Дмитро Шевчук, доктор філософських наук, професор, проректор Національного університету «Острозька академія»