Будьмо скульпторами власного мозку!

Ознака цікавої, корисної та вартої уваги нонфікшн-книги — відчуття, що з її прочитанням у твоїй уяві додався новий цікавий співрозмовник, з яким подумки можна радитись, звірятись та переосмислювати досвід. Коли ж виникає відчуття, що у твоїй «ситуативній кімнаті» тепер  ціла плеяда мислителів та науковців, починаючи з Сократа, Декарта та Григорія Сковороди, і закінчуючи автором книги, і тепер ви разом переосмислюєте причинно-наслідкові зв’язки людської природи та синтезуєте нові рішення? Це про ту книгу, де вислів українського філософа Григорія Сковороди — «Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ» — розкривається в інтерпретації нейробіолога. Праця одного з найславетніших нейробіологів сучасності Девіда Іґлмена «Секрети нейропластичності. Як мозок адаптується до нових викликів» тепер доступна українському читачеві завдяки видавництву «Наш Формат» і здатна потішити смаки тих, хто прагне думати та аналізувати.

Коли проминає вже 210-й день повномасштабної війни, і мозок вже вочевидь адаптувався до щоденних повітряних тривог, періодичних загроз ядерного вибуху, корисно знати, на що він ще спроможний — наш мозок, жива мережа і найдивовижніше явище в біології. Сьогодні є протилежні точки зору, як змінить нас досвід проживання війни. Лунають переконливі думки, що це відкине суспільство на нижчий рівень розвитку. І не менш обґрунтовані думки, що навпаки, травматичний досвід відкриє перед нами величезний простір відновлення та зростання, в усіх проявах і сенсах. Відразу зауважу, що ця книга взагалі не про війну, але дає напрочуд поживний матеріал для пошуку відповідей на ці питання. Ця праця містить багатий фактаж досліджень, які приголомшують глибиною потенціалу людського мозку в самоорганізації та самовідновленні людського тіла, і принагідно — повертають віру в людство.

Поза тим, що ми змушені реагувати та давати опір найгіршим проявам та вчинкам, що коли-небудь бачила людська цивілізація, розвинений світ живе в просторі відкриттів та досліджень, які мають за мету зробити світ кращим, зручним, і дати людині можливість пізнати нові відчуття. Ми знаємо цінності, які виборюємо, і маємо знати виміри майбутнього, які відкриває світ сучасної науки про мозок та його прояви — нейробіології.

Девід Іґлмен прогнозує: людство вступає в біонічну еру, і можливо, наші нащадки трактуватимуть цей момент історії як переломний, коли людина вперше звернула з повільного еволюційного шляху, щоб керувати майбутнім свого тіла, володіючи можливостями мозку. Чи стануть такими ж доступними, як смартфони, нові периферійні пристрої, які можна приєднати до мозку і розширити чуттєві досвіди — бачити інші частини електромагнітного спектра, чути ультразвук? Наскільки реалістичний прогноз, що вже незабаром знерухомлений суглоб чи ампутація руки призводитимуть не до обмеження, а розширення можливостей — завдяки доступності штучних кінцівок, якими мозок зрозуміє, як керувати? Які насправді наші можливості пізнання об’єктивної реальності? Чи існує насправді світ який ми бачимо чуємо відчуваємо чи це гра органів чуття? Якою стане відповідь, коли питання, над якими міркували ще стародавні філософи, зараз потрапили в поле зору фахівців-нейробіологів? Допитливість читача буде винагороджена!

Як представники одного і того ж біологічного виду Homo sapiens люди можуть бути і прекрасними і морально потворними водночас? Можливо, секрет у тому, що ми народжуємось із недосформованим мозком і все подальше життя є скульпторами, що формують свій мозок. А матеріал, з якого його формуємо — це безпосередній досвід. Самоналаштування мозку залежить від того, чому присвячувати час. Все, що ми робимо знову і знову, відбивається на структурі мозку. Принцип 10 тисяч годин, про який писав Малькольм Гладуелл, підтверджений нейробіологами: тисячі годин занять фізично змінюють мозок музикантів, шахістів, спортсменів, усіх висококласних професіоналів.  Ми не тільки те, що ми їмо, ми стаємо інформацією, яку споживає та обробляє наш мозок. Геніями не народжуються, ними стають.

Вислів «буття визначає свідомість» таки має сенс: адже формування мозку цілком та повністю залежить від інформації яку він одержує (або не одержує), подразників, емоцій, навколишніх предметів, природних явищ. І дійсно, мозок людини, яка бачила в своєму житті тільки полоскалки для прання в річках, чула з дитинства лише лайку й сварки, не зустрічала приладів довіри, чесності, взаємодопомоги — цей мозок буде відрізнятися від мозку людини, що зростала в цивілізованому середовищі… І на питання, чи спроможна буде змінитися росія-агресор, відповідь — тільки інші умови формування мізків громадян спроможні дати на виході інший продукт. Не інакше.

Як би там не було, кожен і українців сьогодні отримує новий незвичайний досвід, якого не мають інші спільноти на Землі. І якщо буває, що втрачається віра в себе, завжди треба вірити у власний мозок, бо він спроможний набагато більше ніж ми вважаємо. Мозок людини не змінився за останні 10 тисяч років. Але: він сформувався в умовах, коли люди лазили по деревах, добували їжу збиранням та полюванням, ходили на великі відстані. Він не готував до такого життя, де доведеться водити автомобіль чи писати комп’ютерні програми. Мозок — система яка самоналаштовується! Це доводить еволюція. Тому слова «неможливо», «все визначено заздалегідь» — повна маячня. Цінне, коли це доводить науковець-нейробіолог.

Чи переможуть роботи людей? Точно ні. Робот — істота, запрограмована на певний набір дій заздалегідь визначеними способами. А мозок людини самоналаштовується і перекалібрується відповідно будови тіла та середовища проживання. І дійсно, варто цінувати це щастя: мати унікальну живу мережу, мозок, що керує організмом величезної складності і робить це так вправно й майстерно, що ми навіть не підозрюємо про масштабні операції, які відбуваються у нас в голові.

 Тетяна Єщенко, PR-менеджер, комунікаційна агенція GOLUBi GROUP