Розпад імперії - шанс для національних республік

російська імперія руйнується. Це вже доведений факт. Протягом найближчих років на
місці нинішньої російської федерації утворяться кілька незалежних національних
держав. Для того, щоб мінімізувати кількість жертв у безглуздій війні, яку імперська
росія розпочала проти України, демократичні країни мають прискорити цей процес
розпаду.
Збройні сили України за підтримки цивілізованого світу фінансами та зброєю
наближають безславний кінець путінських військ в Україні. Проте вже зараз варто
планувати, яким буде світ після завершення військових дій і як вибудовувати
відносини зі звільненими народами, які населяють росію.
Тепер у росії домінуючим наративом є те, що «підступний Захід» розпочав війну
проти всіх «росіян», до яких записали всі колоніальні народи. І лише москва може їх
захистити. Однак, це не так. Цивілізований світ має претензії безпосередньо до
«ракової пухлини», розміром не більше московської області. До Туви, Дагестану,
Татарстану та інших поневолених росією країн, претензій немає. Більше того, з ними
готові вибудовувати стосунки після падіння імперії.
Захист москви – це також брехня. Протягом століть метрополія видавала колонії,
багаті на природні ресурси, залишаючи їх жити у злиднях. Набуття ж суверенітету
забезпечить поневоленим народам стабільну економічну базу для подальшого
розвитку. Це можна продемонструвати наочно. Усі стратегічні запаси природних
ресурсів розташовані на периферії імперії.
Запаси енергоносіїв – це Якутія (Саха), Алтай, Тива, Татарстан, Калмикія, Комі. Така
ж картина по покладах залізних руд. Не кажучи вже про лісові та інші аграрні ресурси.
Та що там, - наповнення алмазного фонду росії забезпечує бідна Якутія, яка за якістю
життя населення посідає 71 місце у рейтингу регіонів росії.
Регіональним елітам росії необхідно подавати чіткі сигнали, що без домінуючої ролі
москви добробут їхніх країн має потенціал для бурхливого зростання і що
цивілізований світ готовий надати їм підтримку у становленні національних
суверенних держав.
Територія, яку зараз займає російська імперія, безперечно, має бути
демілітаризована. Крім цього, природні ресурси держав, що утворилися, повинні бути
взяті під контроль світової спільноти на найближчі 20 років, щоб у нових еліт не
виникла спокуса скористатися коштами, отриманими від їх продажу у військових цілях
для зміни кордонів національних держав, що склалися. Або для особистого
збагачення.
Як приклад такої програми можна взяти проєкт ООН "Нафта в обмін на
продовольство", який дозволяв Іраку продавати нафту на світовому ринку в обмін на
продовольство, медикаменти та інші необхідні для економіки ресурси, але не
дозволяв йому відновити свої збройні сили.

Замість відмови від гонки озброєнь, новостворені країни мають отримати гарантії
безпеки та територіальної цілісності від великих гравців міжнародної політики – США,
ЄС та Великої Британії та міжнародних утворень на кшталт ООН чи НАТО.
Більше того, ситуація, коли сировинні ресурси не монополізовані метрополією, а
розподілені між кількома республіками, дуже вигідна для цивілізованого світу та
Європи, зокрема. Тоді до справи беруться конкуренція та інші економічні чинники, і
монополіст не може шантажувати весь Європейський Союз цінами на енергоносії та
іншу сировину.
Багато російських колоній мають «уряди у вигнанні». Вони вже зараз можуть
виходити з меморандумами про готовність після здобуття незалежності бути
надійними партнерами на міжнародній арені. Більше того – із заявами, що готові
підписати меморандум щодо постачання ресурсів на комерційних умовах під гарантії
безпеки своїх національних республік.
І розпочинати цей проект треба вже зараз.
Тегеранська зустріч, яка визначила світовий устрій на наступні півстоліття, відбулася
за 2 роки до закінчення Другої Світової Війни. Сьогодні настав час знову вирішувати
долю світу.