Україна у наступні 100 років

Цензор.НЕТ розпочинає публікацію книги українського дипломата Олександра Александровича під заголовком "Україна у наступні 100 років". Читачі матимуть змогу щодня знайомитися з однією главою книги за відповідними лінками. Наприкінці публікації всіх розділів (орієнтовно через два тижні) буде посилання і на повний текст.

Зміст

Передмова

Вступ

Частина І - Світ

Екзистенційні виклики людству

Зміни клімату

Надужиток і Нестача

Наука і Псевдонаука

Енергія, Матерія і Ентропія

Економіка і Гроші

Технології

Сільське господарство

Харчування

Здоров’я

Політичний устрій

Право

Релігія

Засоби Масової Інформації

Геополітика

Частина ІІ – Україна

Історія

Мова

Війна

Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина

Частина ІІІ - Прогнози

До 2030 року

2030-2050

2050-2070

2070-2100

2100-

ПЕРЕДМОВА

Для людини цілком природним є прагнення планувати і жити своє майбутнє з урахуванням тих факторів, які можуть на нього впливати. Подібне прагнення присутнє й у цілих народів задля власного розвитку, експансії або виживання. Тим дивніше, що існує вкрай мало праць із прогнозом тривалого майбутнього певної нації. Книг про історію – хоч греблю гати, причому у кожного народу своя й кільканадцять разів переписана. Існує чимало футуристично-апокаліптичних сценаріїв для всього людства. А от наробок про позаобрійне часове розпросторення окремих етносів – майже катма.

Безпосереднім поштовхом до написання цієї книги стали Всеукраїнська трилогія Юрія Липи і прогноз Джорджа Фрідмана "Наступі 100 років". Перша детально описує генезу Українців і лише побіжно заглядає за горизонт. Другий аналізує геополітичні змагання провідних країн майбутнього, майже жодним словом не згадуючи Україну.

Державні, наукові чи громадські установи в Україні складають плани максимум на одне десятиліття, зосереджуючись переважно на питаннях політики, економіки, технологій.

Крім того, серйозний вплив на світосприйняття автора і рішення написати цю книгу чинить згубна поведінка так званої людини розумної (homo sapiens), яка довела себе вже до цілком реальної межі самознищення. А без людства як такого, звісно, не буде й Українців. Цим аспектом будуччини легковажити не можна, тому він розкритий доволі докладно.

Якщо поглянути на зміст цієї праці, то може скластися враження, що автор замахнувся на нову Книгу Буття, багатотисячсторінкову доповідь ООН і весь сайт Національного інституту стратегічних досліджень в одному флаконі, себто файлі, жонглюючи прогностичними моделями за допомогою квантового комп’ютера. Кожна окрема глава заслуговує на глибоке вивчення із сотнями посилань на авторитетні джерела. І справді, розділи книги складені на основі законів фундаментальних природничих та соціяльних наук і реальних фактів. Тобто це не художня література. Автор сам не є експертом у всіх сферах, але знає, як знайти і процитувати справжніх експертів, кожного у своїй сфері. Якщо читачі бачать якісь твердження, це значить, що вони перевірені у надійних джерелах.

Водночас цей текст є не простим набором розрізнених предметів, а скоріше квінтесенцією і творчим обробком увібраних знань. Багато тез є цілком самодостатніми й очевидними, наприклад про кліматичні зміни або стан нашого здоров’я. Вони спостерігаються нами у безпосередньому досвіді або оточенні, тому не потребують хитромудрих обґрунтувань. Инші зазирають у далеке майбутнє, намацуючи тенденції, відтак апріорі не можуть бути бездоганними. Даруйте за неминучі недоліки і прогалини.

Якби автор дуже детально описав кожну тему, ми б на виході отримали величезний дуже правильний, максимально вивірений, але до нестями нудний трактат, читачами якого стали би хіба члени академій наук.

Мета ж полягає в тому, щоб цю книжку прочитав і зрозумів кожен письменний Українець. Бо усвідомлення тих чи инших проблем владою, на жаль, не завжди означає їхнє вирішення. А коли цими проблемами перейматимуться не лише одинокі сміливці, а й кожен громадянин, то такому поважному гурту буде набагато важче відмовити. Головне - дати Українцям максимально об’єктивну й об’ємну картину світу, щоби вони самі знали, як далі діяти.

Тема екзистенційної війни Московії-Татарії проти Руси-України, безперечно, теж висвітлена у книзі, але далебі не в тому обсязі, який міг би вважатися морально достатнім, і трохи під іншим кутом зору. Справді, у цій жорстокій і жахливій війні з величезними жертвами на кін поставлено існування Української нації. Але це не перша подібна війна; від 1169 року історики нарахували їх вже близько тридцяти, в яких нерідко Українці здобували успіх. Маю глибоке переконання, що й цього разу ми вистоїмо і переможемо. Для цього наші ролі мусять бути різними: хтось бореться у бою; инші лікують і годують наших героїв, прикриваючи тил; політики й дипломати отримують від міжнародних партнерів гроші і зброю, забезпечують санкції і гуманітарну допомогу; бізнес рятує і тримає економіку; всі небайдужі громадяни активно волонтерять.

Автор свою нинішню роль бачить у тому, щоби показати не тільки те, як наша країна може перемогти у війні, але й розвиватися вже після нашої перемоги і на багато десятиліть вперед, представивши приблизну матрицю цього розвитку в часі, просторі і за сферами життя.

У книзі читачі не знайдуть гострих повсякденних питань сучасного політичного життя в Україні. Хоча й кажуть, почасти справедливо, що диявол у деталях, однак всі прекрасно розуміють ці деталі. Добре відомо, як побороти олігархів, викорінити корупцію, утвердити справедливість у суспільстві. Тут питання у так званій політичній волі і незалежності відповідних органів. Натомість книга більше зосереджується на тому, що політики через своє невігластво або жадібність не помічають або свідомо ігнорують і що здатне невдовзі перекреслити всі їхні ж плани і сподівання, тому що всі опиняться в одному гарячому казані.

Книга побудована за принципом від великого до малого, від наявного до необхідного і від нинішнього до майбутнього. У першій частині описуємо, що робиться у світі в різних сферах життя, які проблеми існують і як світ намагається їх вирішувати, які магістральні тенденції спостерігаємо, котрі проявляться у майбутньому. Друга частина зображає картину "ідеяльної" України. Спираючись на матеріял про світові процеси, враховуючи досвід инших народів, автор пропонує основні напрями розвитку України, щоби використати найліпше, але й не повторити помилок сусідів. Тобто тут представлені так звані найкращі практики застосовно до українського контексту. При цьому розглядаємо, котрі сценарії майбутнього є бажаними для Українців, а котрі реальними, бо, на жаль, вони не завжди збігаються. Обмірковуємо, що залежить від наших безпосередніх дій, а де ми будемо змушені адаптуватися.

Остання частина зосереджена власне на прогнозах розвитку світу й України у наступні сто років з розбивкою на декілька умовних часових періодів. Безперечно, вона є найбільш суб’єктивною за змістом і найменшою за обсягом. Як мовиться у відомому жарті: передбачати дуже важко, особливо майбутнє. Разом з тим, методологія аналізу довгострокових глобальних трендів допомагає скеровувати нас у правильному напрямку, навіть якщо окремі деталі виявляться спрогнозовані хибно.

Три теми – про харчування, історію і мову – винесені як окремі додаткові тексти через те, що їхнє розкриття вимагає більшого матеріялу. Відтак, пропоную звертатися до них по ходу змісту одразу після прочитання кількох абзаців "для затравки" в основній канві.

Той, хто дочитає книгу до кінця, збагне, що, як не дивно, картина загалом оптимістична. Наскрізною цінністю, суб’єктом і об’єктом цієї праці, які інтегрують її частини в єдине ціле, є мої земляки. А її головна мета – спонукати нас до активних усвідомлених дій, щоб зберегти Україну для себе і світу.