Україна у наступні 100 років: вступ

Як було зауважено в Передмові, для того, щоб осягнути, що буде з Україною й Українцями у наступні сто років, спершу слід розібратися, що може трапитися з людством. Бо ж ми всі в одному планетарному човні. Останнім часом у світі спостерігається нестримне нагромадження різноманітних катаклізмів: довкола бурхливі геополітичні змагання, соціально-економічні кризи, воєнні авантюри, смертельні пандемії, інформаційні диверсії, особисті фобії й депресії та ще й на тобі кліматичні зміни й екстремальні природні явища. Вже не кажучи про подорожчання гречки. Таке враження, що світ палає, люди подуріли, філософи здулися, пророки скисли.

Прояснити картину допоможуть поняття універсалій і конвенцій.

Що таке універсалії? Це закони природи – географії, фізики, хімії, біології, астрономії та інших наук. Сонячне світло, рух небесних тіл, гравітація, будова матерії, суть енергії і закони термодинаміки, молекулярні і квантові процеси, цикли базових елементів між органічним і неорганічним світами – все це універсалії, тобто певні відносно сталі поняття, величини або явища, які існують і розвиваються незалежно від наших забаганок.

Що таке конвенції? Це теж певні закони і правила, але придумані самими людьми. До них належать ідеологія і її різновид релігія, політичний устрій, економічна модель, гроші, соціяльні функції, юриспруденція, технології, усталені уявлення про прогрес та архаїку, міжнародні відносини, ставлення до довкілля і дуже багато инших сфер, про які люди домовилися, що ті повинні означати те-то або виглядати так-то. Конвенції за визначенням можна змінювати, про них можна передомовлятися. Сьогодні одна політична система, завтра инша. Сьогодні ліберальна економіка, завтра державний капіталізм; тут соціялізм, там феодальні стосунки; вчора плуг, завтра штучний інтелект. Ба більше – сама суть поняття може кардинально різнитися: всі називають себе демократами, але кожен вкладає в цей термін різну суть. Навіть десять Божих заповідей або вираз "загальнолюдські універсальні цінності" є насправді конвенціями, бо просто так домовилися (хай пробачить мені Господь).

Нинішня трагедія людства полягає в тому, що воно почало плутати Божий дар з яєшнею, тобто конвенції з універсаліями. Точніше, люди увірували, що їхні подекуди дріб’язкові конвенції і є справжніми універсаліями, основою і суттю всього сущого. А справжні універсалії стали призабуті або ігноровані і розглядаються за залишковим принципом. На основі цієї ілюзії люди будують своє життя вже декілька століть. Допоки їм не почали масово прилітати "стусани-нежданчики" від реальних універсалій.

Як не парадоксально, ця облуда і занепад людства почалися в часи, які й досі вважаються ледь не найсвітлішими в його історії. Здогадайтеся з двох разів… Відродження і Просвітництво. Так-так, 15-18 століття. Певна річ, що гуманізм, ідеяли індивідуальної й колективної свободи чи розквіт науки й мистецтва – це важливі цінності, які не ставимо під сумнів. Разом з тим саме тоді, вочевидь не навмисне, із зернятка міріади людських чеснот поступово виросла потвора вивищення людини над природою. Гординя, захланність і збочене уявлення про прогрес сильно запаскудили чималі здобутки пізнання.

Побутує хибне уявлення, що якщо зламати сучасну політичну й соціяльно-економічну модель з її філософським підмур’ям, то настане ледь не кінець світу. Послухаймо сучасних оракулів: Людина є вінцем природи; наше раціо здатне досконало пізнати світ і міняти його як нам заманеться; нас врятують геоінженерія і генна інженерія; все природне слід проаналізувати, розщепити на наночастинки і потім знову штучно синтезувати; наш власний організм і довкілля необхідно зробити максимально стерильними, щоб захиститися від безлічі інфекційних загроз; людей забагато, води і їжі не вистачає, тому потрібні транснаціональні корпорації, монокультури, ГМО і бутильована вода; якщо ви ставите під сумнів стрімкий технологічний прогрес, значить ви затуркане село; без викопних ресурсів економіка зупиниться, а отже настануть безробіття, конфлікти і війни; якщо певна діяльність не приносить прибутку, то вона не має сенсу; оці пігулки ви мусите ковтати до кінця свого життя… З такими переконаннями людство вже майже дійшло до стану, описаного в сумному жарті: "Лікування було правильним, але невдячний пацієнт помер".

Скромнішою треба бути, людинко. Не забуваймо, що наше єство залишилося в нутрі ссавця з його природними потребами й обмеженнями, що ми лише один з мільйонів видів життя на Землі. Власне, руйнівна діяльність homo sapiens розпочалася значно раніше. Наш рід еволюціонував від виживання через співіснування до домінування і врешті до винищення всього довкола нас. За останні 12 тисяч років ми перетворили на пустелю 5 мільярдів гектарів поверхні суші з наявних 14 мільярдів, передусім через знеліснення і розорювання, що призвело до ерозії ґрунтів. Сахара і Близький Схід були зеленими, осередками найдавніших цивілізацій Магрибу і Месопотамії. Де вони сьогодні? По ходу ми знищували инші види життя, практично переполовинивши їхню кількість по масі і скоротивши на 70% розмаїття. Людина починала як непримітна "комашка" на тілі планети, а нині разом зі свійськими тваринами складає 97% маси всіх ссавців, залишивши лише 3% на усіх слонів, левів, китів та инших представників дикої фавни.

Це не значить, що люди апріорі погані, що тут існує якийсь детермінізм чи фатум. Просто будь-який біологічний вид, і homo sapiens цьому не виняток, мусить мати своїх природних антагоністів, які би стримували його експансію. Раніше для нас такими були хижі звірі, хвороби та епідемії, голод чи холод, сусідні народи. Тепер для людей таким антагоністом стала вся Земля. Тому або ми навчимося жити в гармонії з нею, або вона нас знищить. Ще раз: не ми її, а вона нас. І найліпше цю тезу підтверджують екзистенційні загрози існуванню людства, про які мовимо у наступному розділі.