Телеграматон та ізолента

7 листопада провідні пропагандистські ресурси агресора поширили "гарячу новину" про чергову "велику перемогу" російських "катехонівців" проти "бойових комарів" та інших "кабалістичних військ" України.

Бо, пишуть, у офіційному телеграм-каналі Володимира Зеленського "впала кількість підписників" і тепер їх трохи менше, на декілька тисяч, ніж мільйон, а "раніше був мільйон".

Така натужна ейфорія "від ТАСС" дуже важко пояснюється навіть дуже важкими препаратами московських клік-райтерів.

Бо, як свідчить досвід їхніх "кримських колег", навіть під найбільш пекельними речовинами пропагандисти агресора починають писати радше про ізоленту (на скрині), аніж про падіння підписок.

Бо у будь-якому стані розуму добре розуміють, що таке прикладом "чистка від ботів".

Але я про інше. Про те, що усі виміри "великої битви за підписників" агресор буде змушений вести самим із собою, причому – без переможців.

Пояснюється це просто.

"Класичні" соціальні мережі були збудовані на персоналізації поширювача інформації, що розповсюджується горизонтально, або ж – під певним кутом, але все ж не ллється на голову з блимаючих цифр у "Матриці" чи з склянки на мітингах київських професійних активістів.

Можна довго глузувати над підписниками фейсбуку або ж над зірками інстаграму, але навіть фріки та фейки тут мають свою індивідуальність.

Усі ж творіння російських деміургів інтернет-павутиння виходять за іншим стандартом, не "я тичинка ти весна", але "я начальник а ти дебіл", при чому у випадку підконтрольного агресору телеграм-каналу цей начальник насамперед – анонімус, який й ллє згори ту ридіну не скажу саме з чого, але – рясним дощиком.

Чи означає те що телеграмом не можуть чи не мають користуватися вітчизняні поширювачі інформації? Ну якщо ЗСУ користується трофейними танками агресора то принципової відмінності між таким Т-80 та офіційним телеграмканалом українського посадовця я не бачу.

Але, суто як юрист, прогнозую, що відносно скоро нас чекає або блокування або примусова деанонімізація телеграму в українському медіа просторі, і це явно невідворотно.

Поки такого не відбулося – декілька цікавих цифр.

На кожного мешканця країни-агресора, включаючи новонароджених, та новодвухсотих, приходиться приблизно 14 телеграм-каналів, більше лише в Узбекистані, до 17, та в Ірані.

В Україні показник менший приблизно вдвічі.

Надалі для загарбників ситуація, із постійним "множенням сутностей" очікувано дійде до абсурдної, коли на одного реального "споживача" в їх "інформпросторі" буде націлено сотню "джерел інформації". А далі постане просте питання – скільки з них він буде сприймати хоча б на рівні заголовку.

У цьому як раз і є принципова відмінність від класичної "мордокниги", з її "друзями".

Адже у "ламповому офлайні" людина абсолютно спокійно може спілкуватися на стадіоні із двома десятками різних товаришів, але вона точно не буде водночас читати двадцять газет щоб дізнатися щось про футбол.

Тому саме анонімізація джерел грає з її замовниками-катехонівцями дуже злий та суто психологічний жарт, адже їх "імперії золотого дощу" починають лити в нікуди – бо їм щиро вірять та цікавляться лише боти.

При чому вже ніхто не знає, де "закінчується поліція та починаються боти" та узагалі – хто той Беня був учора, ким він стане завтра, та чи є він узагалі.

У цьому вимірі наведу недавню статтю АРК, про красноярського парника нинішнього севастопольського "губернатора", який у свій час прославився на весь Сибір не тільки вкрай нестандартним шляхом вживання певних речовин, але й тим що його "реальні кейси" стали болванкою сценарію "Дня виборів".

Так ось цей "геній креативу" наразі похвалявся нібито "запуском дрона над позиціями українських військових", який начебто "розсипав листівки" із …посиланням на якісь пропагандистський телеграм-канал, при чому нібито "800 листівок надавало 500 підписників на день".

Думаю що цей "митець порнографії у піарі" спокійно міг собі для звіту "намалювати" й "5000", й "50000 підписників" з "однієї листівки", адже це так саме "реально" як й водночас "п’ятсот військовослужбовців" у зоні обльоту одного дрону, які у цих мареннях "все кинули та побігли читати, спочатку листівки а потім канали".

Наразі все більше експертів визнає, що "проблемою" російської пропаганди стало те, що московські "центри схвалення рішень" на певному етапі самі їй повірили. Інші ж кажуть що така "віра" є таким саме симулякром як й пропаганда та вони водночас є просто подвійною обгорткою звичайного людиноненависництва.

Але у випадку з анонімним "телеграматоном" ситуація стає ще характернішою, бо з’ясовувати справжнє походження певних "телеграм-ідей" від агресора стає все важчим й на певному етапі у ворожому стані ніхто це узагалі не робитиме, навіть у Кремлі. "Написано у каналі "лягай" – то ж лягай та гойда".

Посилання на канали агресору тоді узагалі можна буде не розкидувати з дронів але, прикладом, татуювати на "мобілізованих" чи вагнерівцях із тим, щоб потім це прочитали українці, під час огляду тіла хорошого або полоненого росіянина.

І потім згаданий піарник "губернатора-колобка" радісно витре залишок речовин о штору та ще напише, що кожен "героїчний боєць 810 севастопольської бригади після загибелі дав нам ще 100 підписників з числа українських нацистів".

Та, звісно, радісно спише "на речовини" на кожному новому боті по десять центів, що й власне є справжнім ідолом "жреців анонімного телеграматону".

…

Ну а в нашому оффлайні головним буде зовсім інше – щоб на упаковку такої "креативної реклами" Збройним Силам України завжди вистачало пакетів та ізоленти.