12761 посетитель онлайн
1 714 1
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Лелека. Повернення.

Лелека. Повернення.

Історія, що тягне на маленьке кіно, можемо помінятися з Netflix на пару-трійку літачків Лелек.

Липень цього року, шукаємо росіян, їхню броню, техніку, скупчення, арту і таке інше, знаходимо, і перше, і друге, і третє з четвертим, з артою на зв’язку, палимо собі пі###ів потихеньку, от дуже жирні цілі. Залишилося танк спалити і три бехи, приймаємо рішення літати до упора, відсоток батареї мінімум. Відстрілялися вдало.

Розуміємо, що можемо не повернутися, візуально ведемо літак, мріємо посадити на нашій контрольованій території, вітер посилився до граничної межі використання літачка, і найгірше що в лоб літаку, тільки б дотягнути до наших …

Не дотягнули, зв’язок було втрачено над Високопіллям. Поїхали шукати полями, а поряд почали класти касети з Ураганів, пошуки припинили. Попрощалися з нашою Лелекою, чесно загинула, допомогаючи нищити і палити ворога. Так ми думали тоді.

Що відбулося.

Заряд батареї скінчився, висоти вистачило на планування, літак сам себе посадив без найменшого ушкодження, не в посадку, не в дерево, просто на поле, так пощастило.

Ще раз пощастило, коли чоловік з окупованого села знайшов нашу Лелеченьку, вночі приніс додому і заховав на горищі, село було звільнено кілька днів тому. Він приніс літачок військовим, вони віддали нашим колегам по небу, по напрямку, ті зателефонували виробнику, сказали який номер літака, виробник зателефонував нам, ми зустрілися і забрали наш БПЛА.

По-перше, тепер ми більш щільно товаришуємо з колегами по небу, в них є чому повчитися по роботі, і вони вважають екіпажі Люфтваффе одними з найкращих по напрямку, тепер на зв’язку, співпрацюємо.

По-друге, ми обов’язково зв’яжемося і знайдемо чоловіка, який, ризикуючи життям, місяцями ховав абсолютно справний БПЛА, знайшли б орки, то розстріляли б чи закатували. Приїдемо всім складом підрозділу в гості, віддячимо від чистого серця, навіть не стільки за літак, скільки за мужність! Завдяки таким людям, ми непереможні!

От такі історії трапляються на війні.

До Херсону на селфі сьогодні не доїхали, їздили полями, шукали нові місця для роботи, фото зробили вже в Нововоронцовці, а в ній в нас теж був випадок, в березні-квітні, але то вже інша історія.

Комментировать
Сортировать:
А я зберіг ОЦЕ:
"Гул вітром принé‎сло зненацька -
мотор десь в повітрі ревів.
самотня малесенька пташка
летіла в тилу ворогів.
і зушка наведена миттю,
немов ріже небо мечем;
як блискавки кулі в повітрі
злітають сталевим дощем…
у крила набрала шрапнелі -
приладдя не міряє біль…
побачив пілот на панелі
за птаха важливішу ціль.
ще трішки, рідненька, вже скоро!
поки розгорталась чота
з маленькою птахою ворог
зробити не міг ні чорта.
все важче мотору тягнути,
все більше дірок у борті -
та ось по ворожих редутах
надали «зелений» арті.
гуп! гуп! роздається далеко;
бах! бах! - це вже ворога вщент.
ширяє самотній лелека -
ось він, заповітний момент!
пілот надсилає ікс-ігрек,
і цілі немає за мить;
і десь над тілами загиблих
самотній лелека парить.
додому не вистачить струму
але вже досягнута ціль
і птах надриває акуми,
повзе із останніх зусиль…
…ні слова ніхто не промовив…
лиш тихо пілот застогнав
коли зник з приладдя раптово
відважного птаха сигнал.
у тиші у темряві смутній
в руках до останнього пульт…
та ось!! донесло ледве чутний
мотора лелечого гул.
..а десь після жаркого бою
простий український солдат
тремтячи виводив рукою
у звіті начальству: без втрат.

Автор: Глеб До. Аеророзвідка"
показать весь комментарий
04.12.2022 04:03 Ответить