Пристосовуючись до нової реальності

Повномасштабна війна змусила всіх нас вчитися жити в новій реальності – коли бойові дії на досить довгий час охопили велику частину України, а після відбиття російських окупантів нашими Воїнами, залишили по собі зруйновані міста, містечка та села. ЗСУ відбивають шматок за шматком нашої землі, звільняють людей, але чи близько остаточна перемога ніхто сказати не може. Так само, як і на початку повномасштабного вторгнення ніхто не міг передбачити, як будуть розвиватися події.

Тоді Об`єднання дружин і матерів бійців учасників АТО робило все можливе, щоб убезпечити жінок з нашої команди, наших підопічних. Зокрема, допомогти евакуюватись з міст, у яких велись активні бойові дії. Ми переорієнтували свою діяльність, зупинили всі проєкти та спрямували ресурси, які у нас були на допомогу “тут і зараз”. Наша діяльність стала виключно волонтерською, ми перетворились на штаб збору і координації гуманітарної допомоги.

Але так не могло тривати довго – нова реальність, у якій війна не лише на сході, а в окупації не тільки Крим та Донбас, вимагала ефективних і довготермінових рішень задля спільного наближення перемоги і звільнення всієї України від російського агресора. Ми мусили адаптуватись. Перелаштовувати операційні процеси, вибудовувати комунікацію, враховуючи бомбардування і перебої зі світлом та зв'язком. Відновлювати роботу наших груп взаємопідтримки “рівний-рівному”, адже  за тоді лише за перші 40 днів війни понад 2 000 жінок втратили своїх чоловіків чи синів і вони надзвичайно потребували підтримки. Ми мали робити все це швидко.

На допомогу нам, одними з перший, прийшли наші партнери Black Sea Trust for Regional Cooperation. Вони допомогли нам зробили для жінок Об`єднання серію навчань щодо роботи в нових умовах, а також впровадження онлайн інструментів для віддаленої роботи, безпеки даних та допомогли придбати наново втрачену техніку.

За допомогою експертів, ми змогли розробити внутрішню політику, яка включає загальні правила роботи в надзвичайних ситуаціях, повноваження співробітників, керівниць філій, членкинь, методи взаємодії з владою, партнерами, волонтерами, населенням.

Все це дозволило нам налагодити безперебійну комунікацію, убезпечити співробітників, керівниць осередків та членкинь організації. Розробити процедури того, як ми будемо працювати при різних умовах та надзвичайних ситуаціях. Забезпечити сталість роботи, захистити свої дані у кіберпросторі. Отримати знання щодо сучасного ПО для документообігу, віртуального офісу.  

“До цих тренінгів я не могла зрозуміти принципи, як організувати роботу віддалено, як налагодити процеси. Після проходження навчання, це стало можливо. Робота стала в набагато більш ефективною”, – розказує керівниця осередку у Івано-Франківській області.

З кожного тренінгу виносиш корисну інформацію, зазначає керівниця Волинської філії Катерина Свищ. “Тренінги дуже потрібні, з кожного тренінгу частинку виносиш для себе, може не одразу це усвідомлюєш для чого знадобиться та чи інша інформація, але згодом під час роботи, ти це розумієш як використовувати ті чи інші інструменти” , – вважає вона.  Катерина додає, що їй подобається, як зараз працює Об`єднання дружин і матерів бійців учасників АТО і що тепер відомо, до кого з яким питанням можна звернутись, що є чіткі правила роботи.

Ще один напрям, який був надзвичайно важливим для нас – робота з психологом, адже 90% команди у різний час перебувала у містах, які зазнали бомбардувань, крім того всі керівниці підрозділів – це мами та дружини військовослужбовців, які перебувають у стані постійного страху, тривоги. І це не безпідставно – росіяни з перших днів полювали саме на родини військових. Щоб відновити душевну рівновагу та навчити керівниць та наших жінок-лідерок стійкості, допомогти їм розібратись з психоемоційними питаннями та навчити підтримувати команду, ми влаштовували психологічні сесії та зустрічі з психологами. 

“Після спілкування з психологом я навчилась слухати і не лише слухати, але й чути. Навчалась виокремлювати головну думку, з того, що говорить людина, стала  більш стриманіше, терпиміше до всього ставитись”, – каже Катерина Свищ.

Руслана Венгринюк додає, що робота з психологом навчила терпимості, мистецтву знаходження компромісів і це дуже допомогло в діяльності. “Треба було знайти підходи до різних людей у різних районах, до наших груп взаємопідтримки – психолог тут дуже допоміг. Я почала розуміти потреби групи взаємопідтримки, у нас з'явився контакт та покращилась співпраця”, – резюмує Роксолана Венгринюк. 

Ми безмежно вдячні Black Sea Trust for Regional Cooperation за підтримку нашої організації, за підтримку вразливих жінок України та за підтримку Українців у такі не легкі для нас часи.