Україна-Тайвань: переможемо авторитаризм разом

Геноцид рф проти України – це не лише війна на знищення нашої нації, знищення держави, це наступ на демократію у світі також. Саме тому пришвидшення перемоги України та військова поразка росії здатні зупинити авторитарний клуб, який об'єднався проти нас та врятувати світ від нових воєн. І тут мова йде не лише про промовисте неголосування в ООН за важливі резолюції, де чітко видно хто проти нас і на боці росії як, наприклад, Китай, але і про постачання зброї – дрони камікадзе з Ірану чи боєприпаси з Північної Кореї чи вантажів з Китаю. Мовчимо вже про причетність білорусі до всіх злочинів рф, територія, режим та військові якої стала інструментом в російській агресії проти України. Солідарність автократів у консолідації зусиль для посилення геополітичного впливу у світі має підштовхнути Захід діяти проактивно, а не реагувати. Як це відбувається кожен раз після чергових масових ракетних ударів, надсилаючи більше генераторів та трансформаторів замість F16, ATACMs чи збільшення постачання NASAMS. Демократія без зброї – це суцільне бла-бла-бла і неспроможність грати на випередження.

Від пришвидшення поразки рф залежить доля демократії у світі. Зволікання лише посилюють апетит авторитарних держав. Тому в інтересах Заходу – пришвидшення перемоги України, та перехід від "стратегічної невизначеності" до "стратегічної ясності у випадку Тайваню.

Доля світу формується на полі бою України. Геополітична актуальність та важливість перемоги чітко відчувається в Північно-Східній Азії, де демократії як Японія, Південна Корея та Тайвань оточені поясом країн з авторитарними режимами. Україні варто посилювати співпрацю із трьома, зважаючи на передові технології, фінансові ресурси та військово-промислові потужності. Зокрема, Японія з 2023 починає головування в G7 та роботу як непостійний член РБ ООН на два роки, Південна Корея і Тайвань як азійські оплоти західної цивілізації можуть дати Україні надсучасні технології та ресурси для відновлення, відбудови зруйнованих міст, індустрій.

Як співзасновниця ICUV – Міжнародного центру української перемоги вперше відвідала Тайвань в кінці жовтня для участі в 11-й Глобальній асамблеї Світового руху за демократію, що зібрала понад 200 представників більш ніж 70 країн заради поширення демократичних цінностей та обміну ідеями щодо боротьби з авторитарними режимами. Асамблея стала плідним майданчиком для перемовин, внаслідок яких Тайвань виділив новий пакету фінансової допомоги, так і загальне зміцнення нових партнерських стосунків між Китайською Республікою та Україною. Окрім грошової підтримки, українська сторона також обговорила можливості майбутніх демократичних, зокрема цифрових, реформ та спільний для наших народів досвід протистояння авторитарним режимам країн-агресорів.

Представники ICUV Дар'я Каленюк та Ганна Гопко з міністеркою цифрових технологій Тайваню Одрі Тан

У місті Тайбеї, фактичній столиці Китайської Республіки на острові Тайвань, учасники із Судану, Венесуели, Сирії, Афганістану, білорусі відзначали, наскільки важливо об'єднати зусилля для перемоги України, щоб продемонструвати дієвість демократії та направити потужні сигнали іншим авторитарним державам.

Ганна Гопко, ICUV, мережа АНТС з Президенткою Тайваню Цай Інвень

Зустрічі у Тайбеї на найвищому рівні – із Президенткою Тайваню Цай Інвень, очільниками Міністерства закордонних справ й Міністерства цифрової трансформації, а також з представниками керівної Демократичної прогресивної партії та іншими впливовими політичними лідерами регіону - лише підтвердили значення України для захисту Тайваню і демократії у світі.

Зустріч представників українського громадянського суспільства з представниками керівної Демократичної прогресивної партії

Скрізь звучав один меседж – Китай має амбіції глобального домінування, саме це мета їхньої експансіоністської політики. Саме Китай та росія працюють разом для поширення авторитаризму. Тому Тайвань з початку повномасштабного вторгнення почав надавати гуманітарну допомогу українцям в різних країнах ЄС, співпрацювати із мерами, надаючи гроші містам зі зруйнованою інфраструктурою і показує готовність до поглиблення співпраці.

Зустріч представників українського громадянського суспільства та міжнародного центру української перемоги ICUV Ганни Гопко та Дар'ї Каленюк з Міністром закордонних справ Тайваню Джозефом Ву.

Під час візиту на спільному прийнятті Тайвань-Україна, де було запрошено українців, які живуть та працюють в Тайвані, Джозеф Ву, Міністр закордонних справ Тайваню, пообіцяв надати додаткову допомогу у розмірі 56 мільйонів доларів США. Кошти підуть на відновлення цивільної інфраструктури, зокрема шкіл та лікарень, відповідно до більш нагальних потреб українського народу та уряду. Міністр Ву також оголосив про започаткування нової стипендіальної програми, що має надати більшій кількості українських студентів можливість здобути освіту у Китайській Республіці. Крім того, посадовець нагадав про створення Міністерством закордонних справ спеціальної групи, яка має зосередитись на відносинах з Україною.

Український уряд має налагоджувати двосторонні відносини з Тайванем, переставши підігрувати Китаю (як це було із голосування за Резолюцію по уйгурам), а натомість переосмислити роботу із КНР. Важливо розбудовувати зв’язки з Тайванем на рівні платформ громадянського суспільства, аналітичних центрів, міністерства як цифрової трансформації. Планувати спільні візити як це роблять інші держави та відкривати представництва. Створення Міжпарламентської групи дружби депутатів тайвансько-українського парламенту, однією з довгострокових цілей якої є довгоочікуване створення офіційних дипломатичних представництв в Тайвані та Україні, має посилити урядовий трек та твінінг програми місцевого самоврядування.

Чому розвиток співпраці із Тайванем важливий для обох ?

З початку повномасштабного вторгнення Тайвань зайняв дуже чітку позицію стосовно України: засудили російську агресію, застосували економічні важелі впливу, впровадили санкції проти росії та Білорусі, надали фінансову допомогу, здебільшого зосереджуючись на відновленні цивільної інфраструктури. В межах останнього пункту Міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву налагоджував прямий зв'язок з міськими головами українських міст влітку 2022 року. Зокрема з мерами Бучі, Харкова та Києва.

Глобальна асамблея Світового руху за демократію стала чудовою нагодою відвідати Китайську Республіку у складі української делегації та напряму обговорити перспективи міжнародної співпраці наших країн. Україна зацікавлена у якнайшвидшому розвитку партнерських стосунків з Тайванем і створенні умов для подальшої співпраці, особливо у повоєнний час, тож в інтересах представників України користуватися кожною можливістю поновлення міжнародного діалогу.

Тішуся отриманою можливістю використати власний досвід з координації та очолення громадських організацій та ініціатив, а також залучити знання та навички, набуті внаслідок участі у проєктах з розвитку громадянського суспільства в Україні, для встановлення контакту з Китайською Республікою саме на громадському рівні. Спільні цінності та принципи співіснування людей у суспільстві, а також активна підтримка громадянами Тайваню української боротьби проти антидемократичного осередку, яким є сучасна росія, створюють щедрий ґрунт для обміну важливим народним досвідом. Історія як Тайваню, так і сучасної України яскраво підкреслює важливість суспільного елементу у захисті та вдосконаленні демократичних процесів у державі.

У розмові з нашими тайванськими партнерами я наголосила на невідворотності української перемоги, та її значенні для інших країн – захист та збереження їхньої безпеки.

Україні час переглянути відносини із КНР. США і ЄС вже визначили, що Китай здійснює ерозію демократії через криптовійну, здійснюючи кібератаки, хакерство, пропаганду, використовуючи стратегічну корупцію, технологічне шпигунство. Тому Європейська Комісія вперше недвозначно не тільки визнала наявність китайського виклику, але й готовність протидіяти йому. 10 жовтня Верховний представник ЄС з міжнародних справ та оборони Жозеп Боррель виступив із промовою, в якій визнав помилковість окремих підходів Євросоюзу: "Наше процвітання ґрунтувалося на дешевих енергоносіях з Росії… Іншим джерелом був доступ до великого китайського ринку – для експорту та імпорту, для передачі технологій, інвестицій та дешевих товарів… Китайські робітники з їхніми низькими зарплатами зробили набагато більше для стримування інфляції в Європі, ніж усі центральні банки разом узяті… той факт, що Росія і Китай вже не є тими, ким вони були для нашого економічного розвитку, вимагатиме сильної реструктуризації економіки…"

Як Тайваню вдалось досягти технологічного успіху

Одним з найвпливовіших чинників прогнозованого успіху української співпраці з Тайванем є унікальна позиція, яку ця демократія займає на світовому ринку технологій. Станом на сьогодні, Китайська Республіка є одним із міжнародних лідерів у сфері виробництва напівпровідників (мікрочипів), зокрема мова йде про мегакомпанію TSMC, Taiwan Semiconductor Manufacturing Company. Вона відповідає за виробництво 90% світового обсягу високотехнологічних чипів, та зберігає свою панівну позицію на ринку завдяки застосуванню найновіших технологічних розробок. Це не може не впливати на зовнішні стосунки Тайваню, оскільки вироблені на їх території чипи використовуються у приголомшливо великому спектрі технологічних засобів, від побутових приладів і смартфонів до нових видів сучасного озброєння й транспорту. Факт такого масштабного впливу, до всього, підвищує значення санкцій, накладених Китайською Республікою на росію та Білорусь.

Секрет успіху TSMC і республіки загалом полягає у правильно використаній свого часу можливості: історія корпоративного гіганта починається 1987 року, в буремний період переходу Тайваню від влади військової диктатури до новоствореного багатопартійного та демократичного ладу. В той час індустрія напівпровідників лише починала розвиватися, що дозволило Тайваню швидко піднятися до лідерських позицій.

Одним з наслідків технологічного домінування та розвитку Китайської Республіки була радикальна цифровізація демократичного режиму, завдяки якій наразі Тайвань вважається однією з найбільш розвинених цифрових країн демократичного світу. Це дозволило в рази підвищити залученість громадянського суспільства до розв'язання державних питань різного рівня, що передбачає набагато вищий ступінь інтеграції, ніж вже звичні нам онлайн-голосування.

Як історія досягнення Тайванем індустріального панування, так і процес масової цифровізації взаємодії громадянина і держави, де, замість домінування одного над іншим, головний принцип полягає у колективній праці, є надзвичайно корисним досвідом з точки зору майбутніх перспектив розвитку України. Співпраця з Китайською Республікою також є виправданою і поза межами спільного досвіду, оскільки неможливо уявити собі забезпечення швидкого технологічного прогресу і подальшу модернізацію суспільства без використання мікрочипів тайванського виробництва. Укріплення відносин з Тайванем неодмінно посилить можливості України як міжнародного гравця та підвищить привабливість співпраці з українською демократією для інших країн.

Детальніше чому Україна орієнтувалася більше на співпрацю з Китаєм і недооцінювала Тайвань, чому наша зовнішня політика потребує корекції читайте в окремому дослідженні "Східна Азія - Україна: Час переосмислення відносин".

Але війна продемонструвала, що така орієнтація є неадекватною сучасному стану справ та тенденціям. Хоча двостороння співпраця розпочалася ще в 1992 році, але вона так і залишилася на рівні неофіційних відносин. Досі у Тайвані нема представницького офісу України, як і відсутнє будь-яке представництво Тайваню в Україні. Аномалією було вирішення консульських питань через Тайбейське бюро в Москві. Важливо, що вже через два дні після російського збройного вторгнення в Україну, 26 лютого, Тайбей перевів відповідні повноваження до свого представницького офісу у Варшаві.

Після розпаду СРСР в 1991 році уряд Тайваню активно працював над налагодженням дипломатичних відносин з незалежною Україною. В той самий час дипломатичні відносини з Україною встановлювала і Китайська Народна Республіка. Вона досягла успіху у своїх зусиллях і щоразу висловлювала різкі протести за будь-якої спроби з боку Тайваню налагодити співпрацю з Україною.

У результаті пропозицію встановити офіційні українсько-тайванські відносини було відхилено. Через Міністерство закордонних справ Україна запевнила, що "вважає Тайвань невіддільною частиною Китаю". Хоча Україна продовжувала підтримувати неофіційні зв’язки з Тайванем, але на офіційному рівні дотримувалася політики дистанціювання.

У 2005 році двостороння торгівля між Тайванем та Україною становила майже 300 мільйонів доларів США. Тайвань експортує до нас здебільшого інформаційне й телекомунікаційне обладнання, запчастини для електроніки, сталь та автомобільні запчастини. Український імпорт включає хімікати, нафту, метали (алюміній, залізо, сталь, цинк) і сільськогосподарську продукцію. Україна має всі шанси поглибити співпрацю з Тайванем у галузі високих технологій, розбудови мережі 5G.

У 2007 році Асоціація розвитку зовнішньої торгівлі Китайської Республіки (Тайвань) заснувала в Києві Тайванський торговельний центр, але відсутність офіційних представництв в обох країнах не дала можливості цій співпраці розвинутися повноцінно. Помітно почала знижуватися і двостороння торгівля між Тайванем і Україною.

Практично позиція Києва продовжує ґрунтуватися на спільній заяві президента-втікача Віктора Януковича та голови КНР Ху Цзіньтао від 2 вересня 2010 р. стосовно всебічного підвищення рівня китайсько-українських відносин дружби і співробітництва. У ній зазначено: "Сторони вважають, що взаємна підтримка з питань, що стосуються державного суверенітету, єдності та територіальної цілісності, лежить в основі китайсько-українських відносин", "українська сторона підтвердила, що підтримує і надалі буде підтримувати політику "одного Китаю", виступає проти "незалежності Тайваню".