Енергофейки. Що чекати надалі від російської пропаганди?

Під кінець листопада ситуація в секторі українського житлово-комунального суттєво погіршилася. Українські міста та села відчувають дефіцит електрики, води, тепла. В той же час, Кабінет міністрів робить усе можливе, щоб якнайшвидше відновити необхідні потужності для забезпечення цих життєво необхідних сервісів.

Звісно ж, російська пропаганда намагатиметься взяти цю тему в роботу, витиснувши з неї все, що можна. Слід, ймовірно, приготуватися до того, що в російських ЗМІ з’являться матеріали про те, що "холодні, голодні, немиті українці" вже готові ледь не до канібалізму. Росіянам в якості моральної компенсації за програші їхньої армії в Україні запропонують насолодитися картинами страждань українців та українок.

Тому нам слід бути обережними з тим, що і як ми пишемо в соцмережах, яку інформацію ми поширюємо про проблеми українського сектору житлово-комунального господарства. Все це може бути використане російською пропагандою проти нас та обороноздатності нашої країни.

26 листопада вся Україна відзначала роковини Голодомору 1932-1933 років. Це теж вкрай важливо. Кремль серйозно остерігається, щоб зараз, на тлі війни та зростання патріотичних настроїв в середовищі українського суспільства, подібні святкування не стали додатковим фактором консолідації. Москва зважає на власні програші на ідеологічному фронті. Хвиля визнання Голодомору геноцидом різними країнами (Ірландія, певні ініціативи в Німеччині, Румунія) – це сигнал для Москви посилити власний фейковий наратив про те, що українська версія подій 1932-1933 років є хибною.

І тут для кремлівських інформаційних стратегів відкривається широке поле для діяльності. Діятимуть вони, найімовірніше, системно, працюючи з глибинними наративами та інстинктивним спектром людських емоцій. З українського фактажу про Голодомор 1932-1933 років вони можуть взяти самі лише факти "канібалізму" (вони в історичній, художній літературі дійсно зустрічаються), транслюючи на весь світ меседжі про те, що українці – настільки відсталий народ, що в них ще в ХХ столітті існував канібалізм.

В подальшому російська пропагандистська машина може доєднати розмови про Голодомор до фейкових наративів про енергетичну кризу в Україні. Створити такий собі "міф-страшилку": якщо ви, українці та українки, не припините чинити опір інвазії, події 1932-1933 років повторяться. Тоді ж теж люди не чекали голоду, а він трапився. От і зараз – ви, мовляв, вірите в перемогу, а натомість отримаєте голод і різноманітні побутові негаразди.

Для продукування цих фейків російській пропаганді знадобиться статистика. Які цифри їй потрібні? Відсоток дефіциту електрики в українському енергетичному балансі. Відсоток громадян, що вкрай незадоволені відсутністю електрики. Обсяг інвестицій, потрібний для відновлення більш-менш нормальної роботи української енергосистеми. Кремль ставить своїм пропагандистам задачу: потрібно обгрунтовано заявити про те, що, скажімо, 60% українців готові припинити війну, аби лише була відновлена подача електрики, інтернету та мобільного зв’язку – і ці цифри слід підтвердити самою ж українською соціологією, щоб ніхто нас не звинувачував у маніпуляціях.

Тому слід вкрай уважно поставитися до того, як українські соціологічні агенції наразі подаватимуть результати своїх опитувань про настрої в українському суспільстві. Це – не питання довіри до української соціології. Це – питання її майстерності в передбаченні того, як результати соціологічних опитувань в Україні можуть бути використані російською пропагандою у воєнних цілях.

Варто спробувати змоделювати, якою може бути фінальна мета російської стратегії зі знищення української енергетичної системи. Судячи з усього, фінальною метою цієї політики є руйнування доступу українців та українок до банків, до банківських мобільних додатків. Щойно люди не зможуть платити за товари картками, телефонами – рівень їхньої незгоди з поточною ситуацією стане критичним, розраховують у Кремлі.

На це слід відповісти тим, що керівництво Національного банку України вживає першочергових заходів із забезпечення стабільної роботи банківської системи, зокрема державного сектору банківської індустрії як більш надійного в даному разі. Днями посол США в Україні Бріджет Брінк зустрілася з керівництвом НБУ, з яким обговорила поточні проблеми українських банків та запропонувала технічну допомогу в підтримці стабільної роботи системи, якщо це знадобиться.

Не будучи в змозі зруйнувати українську банківську систему методами кібератак, росіяни хочуть підійти до цієї задачі зі сторони енергетики. Але їм не вдасться це зробити. Вони дуже хочуть, аби москвичі, прокинувшись вранці, прочитали в новинах, що українська банківська система більше не працює. І такий фейк дійсно може з’явитися в російських медіа. Та це буде лише фейк – один з багатьох фейків, що їх продукує російська федеральна пропаганда.

З метою протистояння методам, наративам російської пропаганди, українським блогерам та журналістам слід приділити увагу роботі "Пунктів незламності", діям українських енергетиків під час війни, діям ДСНС, забезпечуючи якісне, професійне висвітлення цих тем, в тому числі англійською мовою, для закордонної аудиторії. Війна – це не лише битви, артилерія, танки й літаки. Війна – це ще й організація життя в тилу. Тому матеріали про те, як українці переживають побутові негаразди та як успішно їх долають, потрібні та актуальні.

Ще одна важлива тема для висвітлення – імпорт електроенергії до України з країн ЄС. Ми знаємо, що до цієї ініціативи готові долучитися Словаччина та Румунія – наші надійні партнери. Слід донести міжнародній аудиторії, що навіть у такому технічно складному питанні, як електроенергетика, Євросоюз – поруч, і не лише надає кошти, але й ресурсну базу для того, аби українці та українки мали світло й тепло в своїх домівках. Якщо Володимир Путін хоче в українців забрати світло, то ЄС, навпаки, це світло хоче нам гарантувати.

Насамкінець, ми маємо продовжувати демонструвати цілому світові високий рівень суспільної солідарності та реальне, практичне використання принципу "єдиного човна". Всі ми розуміємо, що в українців та українок можуть бути різні політичні погляди, однак під час війни ми всі – в одному човні, дбаємо один про одного й спільно протистоїмо тим фейковим наративам, якими нашу солідарність намагається зруйнувати Росія.