Чутки та плітки

Інформаційне поле війни ніяк не сприяє поліпшенню морально-психологічного стану людини. Навіть не зважаючи на реальні успіхи наших Захисників, більшість новин несуть негатив, що об’єктивно пов’язаний з російською агресією та тими негараздами (вже не кажучи біль від новин про загибель наших оборонців та мирних мешканців України!), які вже прийшли на нашу землю, або можуть статися найближчим часом.

Не даремно кажуть, що «очікування смерті набагато гірше самої смерті». Пересічна Україна, «накручена» різноманітними інтерв’ю з «експертами» та «провидцями» вітчизняного та «імпортного виробництва», намагається зрозуміти, як вижити в умовах енергетичної та соціальної кризи, яку спричинила збройна агресія наглого ворога.

То «треба тікати з великих міст» чи, навіть, «з України», то «не бійтеся, все під контролем і нічого страшного не трапиться». Хтось вважає, що таке вбивчо-деструктивно-непевне інформаційне наповнення є проявом «свободи слова», але у такій «свободі» немає нічого гарного. Це внутрішня біда, яка дає лише приводи появі різноманітних чуток від «проінформованих джерел», що несуть громадянам України почуття нестабільності та загрози.

Сьогодні в умовах викликів війни, складних трансформаційних процесів, хиткої економічної ситуації формат виваженості та обережності стосовно оперування інформацією загалом зумовлює стан здоров’я українського суспільства. Повсякдення свідчить, що відсутність достовірної та однозначної інформації про будь-яку надзвичайну подію в країні підвищує психологічну напруженість серед населення.

Переживання, спровоковані частою протилежністю новин, змушує людей активно обговорювати з оточенням тривожні та незрозумілі ситуації і теми у пошуках пояснень. Спрацьовує механізм інформаційної індукції, який сприяє формуванню та швидкому розповсюдженню чуток.

Чутки перебирають на себе інформативну функцію, частково чи повністю спотворюючи первинну інформацію, і тим самим дезорієнтують населення.

Як би ми не прагнули «свободи слова», але інформаційний простір України, що знаходиться у стані війни з підступним ворогом – це практично таке ж поле бою за майбутнє країни, як і поля Херсонщини чи Харківщини. Та на відміну від справжнього поля бою, на інформаційних полях буває дуже важко зрозуміти, де ворог! Інформаційний вплив на свідомість людини чи цілої нації набагато складніший ніж застосування снаряду, ракети чи кулі. Він не такий очевидний та миттєвий. Але від цього він не стає менш руйнівним, чи, навпаки, консолідуючим волю, прагнення та зусилля українців.

Тому зараз, в умовах жорсткого протистояння на інформаційному фронті проти агресії кремлівської агітаційно-пропагандистської машини, потрібно максимально чітко формувати державну інформаційну політику не лише по головним проблематикам. Справжні українці і так розуміють, хто розпочав цю криваву війну і з якою метою. Будь які заяви офіційних публічних осіб держави повинні нести вичерпну достовірну інформацію і не повинні містити у собі навіть натяків на можливість протилежних трактувань по усім напрямкам життя України.

Виваженість, одностайність, об’єктивність та прозорість заяв влади дозволить значно зменшити поширення чуток та пліток. Тим самим унеможливить використання ворогом їхнього негативного впливу на свідомість та емоційний стан українців.

Тобто – наблизить нашу перемогу над ворогом!