Що далі?

Наразі війна України та РФ перейшла у фазу війни ресурсів.

Які ресурси в наших країнах є?

Давайте порозмірковуємо.

Перший ресурс, який спадає пересічній людині - це гроші.

У Росії їх багато, але є санкції, які потроху ці гроші зжирають. Але санкції то довгостроковий проект, і він може зайняти багато років.

В України грошей немає, бо наша економіка знищена і ми залежимо від дотацій Заходу. Але ми маємо ці дотації, нас підтримує цивілізований світ. Так є багацько проблем, бо РФ через своїх лобістів блокує ці дотації. Угорщина заблокувала рішення по мільярдам ЄС, певен, його обійдуть, деякі сили намагаються тормозити в США, але і там, певен, все буде ок.

Наступний ресурс - люди. Розділимо його на дві категорії - кількість та якість, мотивація.

Мотивація у нас більша, в РФ менша.

Якість. Тут погляди можуть розходитись. Але в Україні часто воюють люди з двома вищими освітами чи спеціалісти, а РФ мобілізує уголовників та малі народності, та й людей з глибинки гребуть, часто не чіпаючи мегаполіси. Тому якість людського потенціалу в армії РФ гірша, але і втрачають вони людей інтелектуальних професій менше. Саме тому у нас частіші є повідомлення про загибель відомих науковців, акторів чи артистів балету, чи письменників тощо. З одного боку це показує нашу велику мотивацію, а з іншого боку, у війні ресурсів, РФ витрачає свідомо непотріб, а у нас гинуть найкращі. У війні на виснаження - це суперечливий показник.

Кількість. Моб ресурс РФ більший в силу більшості населення. Але в Україні більше залучено до війни людей на громадському рівні, в силу широкої, мережевої та горизонтальної організації громадянського суспільства. Наша самоорганізація невелює показник кількості.

Озброєння та військова техніка. Росія має перевагу в кількості ракет, зброї, авіації, танкової техніки. Але це ОВТ здебільшого старого зразка. Вони мають величезні запаси, але мають проблеми з його поновленням та модернізацією. Але його багато.

Україна має набагато менше озброєння, яке за роки Незалежності до 2014го року свідомо розпродавалося, різалося на метал, передавалося в РФ. Більше того, розформовувалися цілі частини, від авації до розвідки.

Але з 2014го Україна почала відновлювати власне озброєння, що в будь-якій світовій практиці займає десятки років. Були зроблені противотанкові комплекси Стугна і Корсар, РЗСО Вільха, противокорабельні комплекси Нептун, різні АСУ, з яких всім відома Кропива, а є і їнші, які не маю права тут називати. Було запущено проект САУ Богдана під калібр НАТО, яка з іншими засобами демілітаризовувала Зміїний. Сформовані нові частини. Зараз Укроборонпром почав випускати снаряди 152 мм, попри відсутність гільз, порохів, та капсульних втулок, які тепер шукають по всьому світу - бо снаряд ще треба запустити.

Тобто, ми рухаємось. Всі ці роки. Але, не дадуть мені збрехати офіційні відкриті джерела, ЗСУ витрачає кількість снарядів за тиждень більше, ніж деякі країни можуть виробляти на рік.

З цього простого роздуму я роблю висновки, як на мене логічні і прості - ми маємо берегти ресурси:

Люди.

Щодо людей, то вишукувати серед мобілізованих професіоналів і переводити їх на місця, де вони будуть найкорисніші:

Журналістів в пресофіцерів, айтішників у кібер війська, менеджерів крупних корпорацій в логістику, мисливців в снайпери, техників в зампотехів. Так, є радянські Військові Облікові Спеціальності, але людина може мати у військоматі, пробачте Центрах Територіальної Комплектації, одну ВОС, а бути супер профі в іншому. Тобто треба під час призову враховувати її цивільний досвід. Це примитивний приклад звичайно, з усіма так не вийде, але підхід треба міняти.

Гроші. Ми маємо витрачати гроші на найнеобхідніше і найефективніше. В першу чергу на озброєння і там, де ми можемо отримати максимум по найменшим цінам.

ОВТ - тут вибір невеликий і спецефічний.

Країна має перелаштуватися на економію та ефективні витрати. Бо ця війна на виснаження.

І виграє той, у кого буде більш ефективно використовуватись ресурс.

Я вірю, що виграє Україна і все роблю для цього.