Рішення гаазького суду у справі МН-17. Небезпечні нотки для України

Cтихли політичні овації в Україні щодо рішення суду міста Гааги (Нідерланди) про засудження у справі МН-17 трьох осіб до довічного позбавлення волі. Заочно. Тому коли, де і чи взагалі вони відбуватимуть покарання – питання п’ятдесят дев’яте.

Зазначене судове рішення дещо заспокоїло нідерландське суспільство, рідних і близьких убитих, хоча вони добре розуміють, що моральну і матеріальну шкоду ці троє засуджених їм компенсувати не зможуть від слів «ніколи і жодної копійки».

Ця справа мені близька – стояв у її витоків, керував майже рік українським підрозділом міжнародної слідчої групи. Саме за цей період були здобуті й досліджені більшість доказів, встановлені підозрювані-співучасники та надано кваліфікацію їх діянням.

18 листопада 2022 року на нідерландському офіційному сайті courtmh17.com було розміщено текст рішення (у тому числі російською мовою), зачитаного в судовому засіданні 17.12.22р.

Глибоко, всебічно і детально проаналізував вердикт суду, на основі чого дійшов до таких висновків.

1. Відсутність міжнародної юрисдикції.

Ми маємо чітко усвідомити, що справу розглядав звичайний суд міста Гааги на основі внутрішнього (національного) законодавства Нідерландів.

Це як у нас суд загальної юрисдикції того чи іншого міста (Краматорська, Павлограда, Коростеня, Вінниці, Чернігова тощо). Саме в один з таких український судів було б направлено цю справу, якби ми не передали кримінальне переслідування Нідерландам.

Міжнародним трибуналом чи міжнародним кримінальним судом тут навіть близько не пахне. Більш того, складається враження, що на фоні масштабної війни в Україні особливо тяжкий злочин - вбивство 283 пасажирів (громадяни та піддані 12 країн) і 15 членів екіпажу малайзійського Боїнга відповідними міжнародними інституціями потроху забувається.

Це небезпечна тенденція, яка, у першу чергу, заслуговує на увагу Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції та Офісу Генерального прокурора України.

2. РФ не несе відповідальності за поведінку і діяння бойовиків ДРН у липні 2014 року?

Гаазький суд підтвердив висновки слідства щодо міжнародного характеру збройного конфлікту на сході України та контролю РФ над бойовиками ДНР, однак відхилив будь-які претензії обвинувачених на імунітет комбатантів, оскільки не вважає ДНР та її членів частиною збройних сил РФ:

«… суд считает, что с середины мая 2014 года, как и 17 июля 2014 года, на территории Украины имел место международный вооруженный конфликт между Украиной и ДНР, в условиях которого ДНР находилась под контролем Российской Федерации.

Что это означает для положения обвиняемых и возможностей их судебного преследования?

Как уже упоминалось, только члены вооруженных сил одной из противоборствующих сторон в международном вооруженном конфликте могут претендовать на иммунитет комбатантов в данных обстоятельствах.

Поэтому вопрос заключается в том, можно ли рассматривать ДНР и ее членов как часть российских вооруженных сил.

Для этого требуется, чтобы Российская Федерация признала ДНР своей территорией и взяла на себя ответственность за поведение и действия бойцов, находящихся под ее командованием.

Суд считает, что дело обстоит иначе.

По сей день Российская Федерация отрицает какой-либо контроль над и причастность к деятельности ДНР в тот период. Обвиняемые также публично отрицали свою принадлежность к вооруженным силам Российской Федерации в то время.

Бойцы ДНР и, соответственно, обвиняемые не могут рассматриваться как часть Вооруженных сил Российской Федерации…».

Останньою фразою суд м. Гааги робить висновок, що РФ не може бути відповідачем у цивільному позові щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди рідним загиблих пасажирів і членів екіпажу літака. А значить, до збиття малайзійського літака її причетність також під сумнівом?!

Ще одна небезпечна тенденція для України, на яку згодом можуть покласти обов’язок відшкодування такої шкоди у зв’язку із тим, що не заборонила польоти над територією збройного конфлікту. Більш того, Україні в подальшому можуть інкримінувати опосередковану вину в «катастрофі» пасажирського лайнера над Донбасом?!

3. Дубінський привіз чи РФ ввезла «Бук»?

Єдине, що гаазький суд встановив однозначно і безапеляційно: «Суд считает доказанным, законно и убедительно, что самолет, следовавший рейсом H17, потерпел крушение вследствие попадания в него ракеты «Бук», запущенной с поля вблизи населенного пункта Первомайское…».

Усе інше в судовому рішенні описано, як у творі на тему «Катастрофа малайзійського Боїнга над Донбасом».

Але ж якби це був лише опис подій. Ми маємо справу із вироком суду, фіксація фактів в якому має юридичні наслідки для подальших розслідувань, судових і політичних процесів.

Ось що гаазький суд зафіксував у рішенні:

«Так, судом установлено, что в ночь с 16 на 17 июля 2014 года боевиками ДНР из Российской Федерации был привезен ЗРК «Бук»… Из доказательств стало ясно, что фактическое прибытие ЗРК «Бук» было инициировано обвиняемым Дубинским и что транспортировка ЗРК «Бук» к месту пуска и обратно была организована и осуществлялась под его непосредственным руководством…».

Жодного слова про роль хоча би командирів військової частини, якій належить «Бук». Вже не кажу про те, що зенітно-ракетний комплекс без погодження з військово-політичним керівництвом країни ні на метр не буде переміщено з місця дислокації, тим паче за межі держави…

А в судовому рішенні все виглядає так, нібито Дубінський і компанія старий трактор в Курській області вкрали… Й за могорич російським прикордонникам і митникам перемістили в Україну.

4. Олега Пулатова гаазький суд виправдав.

Він виконував дії, аналогічні діям Л. Харченка, якого засуджено до довічного ув’язнення.

Суд підтверджує це:

«…Во время этой перевозки непосредственная и активная роль отводилась обвиняемому Харченко, который организовал и обеспечил фактическое сопровождение ЗРК «Бук» из Донецка в Первомайское. Харченко также обеспечил охрану и защиту ЗРК «Бук» в окончательной точке пуска.

Сопровождение ЗРК «Бук» во время транспортировки в нужное место и его охрана на этом месте является важной задачей и вносит существенный вклад в развертывание ЗРК «Бук».

Обвиняемый Пулатов был оповещен Дубинским о прибытии и наличии ЗРК «Бук». Обвиняемый Пулатов встретился с обвиняемым Харченко, который сопровождал ЗРК «Бук» утром 17 июля 2014 года, в «Фуршете» в Снежном, и увидел там ЗРК «Бук».

Развертывание ЗРК «Бук» происходило в ходе боев, которые велись южнее Снежного 17 июля 2014 года и в предыдущие дни. Эти бои должны были создать в этом районе проход в Российскую Федерацию, так называемый коридор.

Обвиняемый Пулатов проводил предварительную разведку для этого коридора по поручению обвиняемого Дубинского, он выполнял координирующую задачу в ходе обеспечения и охраны коридора.

17 июля 2014 года обвиняемый Пулатов был полностью поглощен выполнением своих обязанностей, связанных с организацией этого коридора…».

Але чомусь:

«Суд не усматривает в этом доказательств активной или даже решающей роли Пулатова в выполнении поручения, данного Дубинским…».

Ось так. Не вбачає.. і все. «Поглощен» він був у той час романтичними зустрічами і домашніми справами?

Мимоволі виникає питання: А якби адвокати-захисники були у Дубінського, Харченка і Гіркіна?