Модель електроенергетики країни завтрашнього дня

Об’єднана електроенергетична система (ОЕЕС) України, яка була спроектована та створена у 70-80-ті роки минулого сторіччя, ще у часи радянського союзу, себе вже зжила.

Сьогодні, ця система не тільки фізично, на 80-90%, а й морально замортизована. Не відповідаючи, ані технологічно, ані структурно, сучасним вимогам своєчасного забезпечення споживачів необхідною кількістю електроенергії, з якістю, що відповідає нормам.

Гигантоманія радянського союзу вимагала, від запроектованої тоді електросистеми, просто доставити централізовано згенеровану електроенергію до місць її найбільшого попиту. Без врахування специфічних потреб місцевих споживачів.

Тоді, як сучасні технології електроспоживання вимагають значного залучення споживачів у модель роботи електроенергетичної системи. З вимогами до кількості та якості електроенергії, що повинна бути поставлена кожному окремому споживачу на протязі доби, тижня, та місяця.

Ще до початку активної фази цієї варварської війни ОЕЕС України мала серйозні технологічні проблеми, що обговорювалися в середовищі фахівців, але, практично, не виходили на рівень стратегічних рішень держави.

Хоча, електроенергетика, це одна з найбільш важливих інфраструктур країни, що недаремно відноситься до переліку критичних.

В попередні роки втрати електроенергії в ОЕЕС України, на шляху від генерації до підключеного споживача, вже досягли 20-25%. Наприклад, в більш показовому, з точки зору обсягів споживання, 2019-му році було вироблено, приблизно, 150 млрд кВт*г. До споживачів дійшло 120 млрд кВт*г. Якщо перерахувати ці втрати у 30 млрд кВт*г у гривню, то економіка держави втратила, приблизно, 60-70 млрд грн. І це тільки технологічні втрати.

В минулі роки показник SAIDI (кількість часу відсутності електроенергії на одного споживача) склала, практично, 700-т хвилин у рік. (Для довідки,- в європейських країнах цей показник складає від 15-ти до 60-ти хвилин)

В ОЕЕС України, практично, відсутні потужності для накопичення надлишкової електроенергії, та маневрові потужності, що повинні ефективно відпрацьовувати пікові добові навантаження.

В загальнодержавній ОЕЕС є декілька тупикових гілок, в різних регіонах країни, так звані енергетичні острови, вхід до яких є, умовною, «пляшковою шийкою». Де є тільки одна лінія вводу до острова, без додаткових та резервних.    

Всі ці, вище перелічені проблеми, різко загострилися під хвилями ворожих ударів по електроенергетичній інфраструктурі. Що потягнуло за собою низку віялових та аварійних відключень побутових, комунальних та промислових споживачів. Та, ми повинні бути щиро вдячними нашим енергетикам, що це не призвело до можливого  блекауту у загальнодержавній електроенергетичній системі.

Але, як відомо, там, де є місце подвигу, є відповідальні за те, що склалися передумови для його звершення…

Безумовно, зараз немає іншого рішення, як відновлювати пошкоджені генеруючі, транспортні, опорні та розподільні потужності. Встановлюючи на місце цих пошкоджених об’єктів та обладнання аналогічні.

Але, ми повинні чітко розуміти, що сьогодні ми вимушені відновлювати морально застарілу електроенергетичну інфраструктуру. Що не вирішує всіх тих проблем, які були з самого початку закладені в неї, та в останні роки загострилися за рахунок появи сучасного промислового та побутового електрообладнання з кардинально іншими технічними характеристиками, та вимогами до параметрів електроенергії.

Проста регенерація електроенергетичної інфраструктури дозволить вирішити її проблеми на короткостроковому періоді, але відстрочить її розвиток на середньо та довгостроковому.

Вже сьогодні ми повинні думати над концепцією, моделлю та структурою загальнодержавної електроенергетичної системи. Бо, попередні напрацювання, такі от як, наприклад, «Енергетична стратегія України на період до 2035 року» вже не відповідають сучасним реаліям та вимогам.

Якщо уявити собі, що після нашої перемоги ми почнемо, за фінансової та технологічної підтримки західних партнерів, розвивати електросистему країни, то нема сенсу відновлювати технології та обладнання минулих часів.

Ми повинні створити принципово нову систему. Систему, що відповідає новій моделі економіки України, та першочергово задовольняє потреби споживача, як головного дієвого суб’єкту системи.  

На заміну жорстко централізованому виробництву електроенергії повинна прийти концепція децентралізованої генерації, де наряду з атомними та гідроелектростанціями електроенергія буде вироблятися з, так званих, відновлюваних джерел енергії. Не тільки в промислових масштабах, а й від великої кількості побутових споживачів.

Централізована транспортна та розподільні мережі повинні трансформуватися в mesh-мережі, що уявляють собою автономні регіональні осередки генерації та споживання електроенергії, та об’єднані в єдину електроенергетичну систему в країні.

Головною дієвою особою повинен стати споживач, постачання електроенергії якому, в необхідній кількості, відповідної якості, та своєчасно, буде забезпечено за рахунок впровадження сучасних технологій «розумних мереж» (Smart grid).

Створення нової електроенергетичної системи України на основі цих, та інших рішень, дозволить зробити її набагато більш стабільною та надійною, енергоефективною, та екологічною.

Що дасть можливість, вже в недалекому майбутньому зробити електроенергію основним енергоджерелом в країні. Та дозволить замінити природний газ, та інші енергоносії.