Як подолати спадщину СРСР

100 років тому було утворено Радянський Союз, який досі залишився в мізках кожного з нас і кожної з нас, бо ми там виросли і сформувалися. Врешті, навіть смакові рецептори з часом втрачають гостроту відчуттів, тож те, що ми їли в молодості (хай це буде лише варена картопля), смакує краще, ніж ті делікатеси, що їмо у зрілому віці (ось чому така туга за морозивом). Але головне -- ми виросли в оточенні радянської культури. А вона була не лише російська (в часи мого дитинства слово "шкарпетки" на вивісці київського магазину викликало регіт). Вона була комуністична, імперіалістична (з вірою в те, що є народ, який краще знає, як інші народи мають жити), державницька (з вірою в цінність держави й нецінність людини), ліва й патерналістська (з недовірою до вільної підприємницької ініціативи). Наша голова напхана не лише радянською версією історії та пантеоном героїв, а тисячами мемів з радянських книг і фільмів, що формують наше щоденне мислення, а також радянськими стереотипами мислення.

Але не лише в наших мізках живе Радянський Союз. Він живе в мізках пересічних громадян та еліт країн світу. Вони досі ототожнюють СРСР з росією, завдячуючи росії перемогою над нацизмом, вшановуючи російські втрати в тій війні (й нехтуючи внеском і жертвами інших народів). Вони знають велику російську культуру, але нічого не знають і не хочуть знати про десятки інших оригінальних і глибоких культур. І, звичайно, росія незаконно обіймає спадщину СРСР, передусім незаконно (з порушенням статуту) обіймаючи радянське місце в ООН. Нам необхідна деколонізація не лише України, а й світу -- подолання культурних та історичних стереотипів.

Але не лише в мізках залишився Радянський Союз -- він ще існує на мапі світу у вигляді російської "федерації", а насправді імперії. Десятки народів продовжують жити в умовах, добре знайомих українцям: пригноблення, другосортність, русифікація, культурне приниження, штучне нав'язування імперської версії історії, примусова мобілізація на загарбницькі імперські війни. Цій імперії залишилося вже недовго: перемога Збройних сил України, санкції та тиск міжнародної спільноти, наростання внутрішніх суперечок розірвуть її на шматки, і хотілося би, щоб це було як у 1991 (мирний демонтаж), а не як у 1917 (кривавий хаос).

Що нам треба робити для подолання спадщини Радянського Союзу?

По-перше, усвідомити його рештки в собі, оці тисячі мемів та стереотипів, і поступово їх звідти викидати. Нам є чим заповнити місце, що звільняється, -- у нашому розпорядженні не лише українська, а й світова культура.

По-друге, реалізувати гасло "геть від Москви" не лише в розумінні українізації, а й в розумінні дерадянізації. Нам треба зробити все можливе, щоб не перетворитися на україномовний уламок Радянського Союзу -- з авторитарною владою, зневагою до прав людини, закритим мисленням, патерналістською невільною економікою.

І, звичайно, остаточно зтерти Радянський Союз з мапи світу -- а для цього підтримувати національно-визвольні рухи пригноблених народів та сформувати потужну міжнародну антиколоніальну коаліцію.