Чому кейс з турбіною "Північний потік-1" не має бути повторений?

У відповідь на російську повномасштабну війну США, Великобританія, Канада, ЄС, Японія, зрештою, практично весь демократичний світ, на підтримку України ухвалили багатотисячний перелік санкцій щодо Росії: під рестрикції потрапили й газові компанії країни-агресора. І протягом кількох місяців "санкційний демократичний фронт" тримався єдності, незважаючи й на власні економічні втрати у певних державах, особливо ЄС.

Однак Росія почала активно шукати шпарини в намаганні обійти обмеження, шантажуючи припиненням поставок газу в Європу. Маніпулюючи посиланнями на проблеми з трубопроводом через Україну, потребою в ремонті газоперекачувальних установок із закордонним устаткуванням, зробила все, аби енергоносій став зброєю і проти України, і проти Європи, і світу в цілому.

Деякі країни, особливо залежні високою часткою поставок газу саме з Росії, почали коливатися у дотриманні запроваджених рестрикцій. Зокрема, уряд Канади, реагуючи на прохання Німеччини (яка мала у своєму енергетичному балансі майже п’яту частину поставок від "Газпрому"), 9 липня ухвалив рішення щодо надання "обмеженого у часі дозволу" компанії Siemens Canada на повернення відремонтованої турбіни для газопроводу "Північний потік-1".

Роботи виконувалися у Монреалі. Зазначалося, що це зроблено на прохання Берліну. Не виняток (припускають канадські політики з опозиції) і лобіювання з боку політиків, що представляють Монреаль в кабінетах Оттави. До речі, було заявлено, що рішення не зустріло засудження з боку Вашингтону.

Коли Німеччина звернулася до Канади з проханням виключити обслуговування турбін Siemens із санкційної операції, була надія, що це допоможе Німеччині налагодити кращі відносини з Росією та належним чином підготуватися до зими. Однак добра воля не допомогла ні Німеччині, ні Європі. Зараз виглядає так, що росіяни використали виключення з санкційної політики для створення прецеденту. Винятки можуть стати новою нормою, яка ризикує зруйнувати основну ідею санкцій.
Тому гостра реакція з боку Києва була передбачувана. Втім, "найбільшою поступкою Путіну" рішення канадського уряду названо й у багатьох столицях Європи та на інших континентах. Активні дії проти поступок агресору почали наші зарубіжні партнери з неурядових кіл. Найперше – Світовий конгрес українців (СКУ). Він майже одразу подав позов до канадського суду через рішення уряду Канади передати до Німеччини турбіну для Північного потоку.

Справа зареєстрована, тривають відповідні процесуальні дії. Зрозуміло, що й парламентарії від партії прем’єр-міністра Трюдо не надто активно відгукувалися на наполягання опозиції, найперше консерваторів – віце-голови комітету з міжнародних справ Garnett Genuis – пришвидшити парламентське розслідування цього кейсу.

І все ж за наполяганням опозиції протягом п’ятьох місяців Комітет досить ґрунтовно розглянув це питання. Очікувалось, що рішення буде ухвалене щонайпізніше у жовтні. Однак регламентні процедури, неявка того чи іншого свідка затягли розгляд питання. Очевидно, на певній "неквапливості" позначилося і те, що у результаті вибухів (їх причина офіційно поки що так і не встановлена) "Північний потік-1" припинив свою роботу на роки чи назавжди.

Але це не позбавило Кабмін Канади головного болю від непродуманого літнього рішення. До того ж темою вміло користувалася опозиція. Відтак міністр закордонних справ Канади разом з міністром природних ресурсів 15 грудня видали досить лукаву заяву, де ще раз обґрунтовували свої аргументи, що спонукали їх до ухвалення горезвісного послаблення санкцій 9 липня. Зазначивши, що все тепер дезавуйовано в погодженні з партнерами, союзниками, Україною. Така собі дипломатична форма визнання недоречності педалювання цієї теми. Тим більше, що потреби в турбінах для непрацюючого Північного потоку тепер немає. Звісно ж, опозиція не в захваті від таких лукавих методів захисту від можливого парламентського "покарання" урядовців. 

Conservatives have called for this permit to be revoked since the beginning. Liberals filibustered my motion to revoke the permit and delayed hearings. Months later, while pulling the permit, they still try to justify this obviously terrible decision. #cdnpoli #StandWithUkraine https://t.co/cizZ1OpSJg

— Garnett Genuis (@GarnettGenuis) December 15, 2022

Звісно, можна було і не зупинятися у цій колонці на перипетіях розгляду цієї ситуації. Але, здається, варто з двох причин: застерегти тих політиків з країн Заходу, хто намагається свідомо чи ні пробачити здавалося б несуттєві відступи в у санкційній облозі держави-агресорки (Росії). Ми повинні бути послідовно згуртованими до перемоги. Ворог шукає щонайменші шпарини, аби зруйнувати міцний антиагресивний союз, що підтримує Україну. І канадський прецедент – тому підтвердження.

Тим більше, що з’являються ініціативи послабити ембарго на вивіз з Росії мінеральних добрив з підприємств, що належать підсанкційним російським олігархам. Перманентно йдуть торги щодо винятків по поставках нафти, газу російського походження. І це триватиме й далі. Бо ж війна не лише на полі військових операцій – вона гібридна, різновимірна.

І ще одне про доцільність повернення до, здавалося б, уже дещо не актуальної теми: роль громадськості та парламентський контроль у розвинутих демократіях. Виборці, їхні представники у Палаті громад Канади, українські об’єднання в цій державі ще раз демонструють, що міністри на службі у громадян, мають виконувати їхню волю, а не навпаки. Приклад для запозичення, у тому числі й для нас, у своїй повоєнній Україні.

І на завершення. Канада, де наша діаспора налічує понад 1,4 мільйона людей українського походження, завжди була нашим партнером, другом, союзником. Тим більше тепер. І жодні потуги маніпуляцій з боку агресора чи його підспівувачів не призведуть до відходу Оттави від такої позиції, не зробить відступником у таборі демократичного союзу за демократичну Україну. Разом переможемо в протистоянні добра і зла на всіх фронтах.