Куршавель: затримати не можна видати

Цими новорічними святами одним із хедлайнерів новин, окрім наших крутих звитяжних ЗСУ, стало французьке місто Куршавель. Ця назва вже фактично стала власною нарівні з Ролс-Ройсом, Монако і Феррарі – ознакою величезного багатства й розкоші. Той, хто може дозволити собі відпочинок на цьому гірськолижному курорті Франції, точно володіє більш ніж просто великими статками. А той, хто може дозволити собі ще й хизуватися на вечірках у Куршавелі окремими заходами, витрачаючи десятки тисяч – точно не замислюється, де брати кошти наступного дня.

Та цього разу не про розкіш згаданого курорту, якими б шокуючими не були витрати тих, хто там "засвітився" на свята. А про події, які викликали неабиякий резонанс у суспільстві, й про те, що за учасниками цих подій ми слідкуватимемо ще не один місяць.

Першим із тих, про кого написали журналісти в зв’язку з його появою на цьому курорті, став український олігарх у розшуку Костянтин Жеваго. При цьому сама новина для більшості українців була мабуть більше позитивною – його затримали французькі правоохоронці у зв’язку з запитом української сторони на його екстрадицію.

Передісторія. Вже протягом кількох років Костянтина Жеваго оголошено в розшук ДБР за підозрою у розкраданні 120 млн грн вкладів громадян у АБ "Фінанси та кредит". Злочин належить до категорії особливо тяжких, тож у разі засудження за ґрати він потрапить надовго. А ще є ризик втратити свої активи, які може бути конфісковано як відшкодування шкоди, завданої злочином. Повторюсь, усе це в разі винесення обвинувального вироку суду. А для його винесення необхідно забезпечити участь обвинуваченого в судовому розгляді. А отже, його треба знайти, затримати й доставити до українського суду.

Чому наші правоохоронці раніше, до початку повномасштабного наступу рф, не використовували ті самі інструменти пошуку особи в світі, доступні кожній людині, як і журналісти, не зовсім зрозуміло. Як, наприклад, відслідковування пересування яхти Костянтина Жеваго по світу для встановлення його місцезнаходження в тій чи іншій країні. Я вже мовчу про досить специфічні інструменти розшуку людей, які нині використовують усі правоохоронці світу. Тим більше, як показала історія, сам розшукуваний не дуже-то й ховався. Але сталося, як сталося.

За кілька місяців до цього вийшло журналістське розслідування під назвою "Батальйон Монако", серед героїв якого зафіксували й цього добродія з дружиною на його яхті. Поява його на камерах журналістів викликала достатній ступінь обурення суспільства, аби правоохоронні органи звернули увагу на цей факт – і вочевидь ініціювали окремий прямий запит про екстрадицію Костянтина Жеваго з Франції.

Виникає питання до адвокатів Жеваго – чому вони йому дозволили повторно відвідувати Францію, не вказавши на ризики його там затримання після виходу достатньо резонансних журналістських розслідувань раніше? Або ж чому він не дослухався до їхніх порад у разі, якщо такі поради таки були? Чи яка настільки важлива мета чекала на нього в Куршавелі, що Жеваго обов’язково треба було там показатись хоч на день? Оскільки очевидно, що він не збирався там затримуватись, а Новий рік і всі святкові дні планував проводити на своїй яхті на Мальдівах.

Вже наступного дня після того, як він туди прибув, Жеваго затримали правоохоронці Франції й доставили до суду для обрання запобіжного заходу в зв’язку з екстрадиційним запитом правоохоронних органів України. І якщо новину про рішення суду про його арешт українці сприйняти позитивно, то те, що він уже цього тижня вийшов під мільйон євро застави, не дуже.

Однак тут ще є кілька плюсів. Жеваго перебуватиме під наглядом правоохоронців і навряд чи втече. І не тому, що він пожлобиться втратити мільйон. А тому, що втеча з-під застави французького суду для людини, яка хоче добре жити у Європі, – це не те саме, що переховуватись від правоохоронних органів України, маючи для цього багатомільйонні статки. Тому він радше пройде всі інстанції судового екстрадиційного процесу у Франції. Та тут і криється головний мінус, про який далі.

Другою мейнстрімною новиною став опублікований у ЗМІ відеозапис вечірки в Куршавелі, у якій брали участь українські громадяни, які використовували український прапор і розпивали дороге шампанське під, скажімо так, російськомовний текст під музику, який закликав якогось Володю їх їб-ти, й інші слова. Ще більшу огиду це відео почало викликати тоді, коли журналісти встановили, що на ньому колишня "Міс Україна-Всесвіт" 2018 року Каріна Жосан та її чоловік Сергій Ошеровський. Останній також перебуває в розшуку за підозрою у вчиненні злочинів на території України.

Але вочевидь участь цього громадянина в журналістському розслідуванні вже з романтичною назвою "Батальйон Монако-2" не викликала такого запалу у правоохоронців, щоб надсилати у Францію додатковий запит про екстрадицію цього типчика. Чи то назва приїлася, чи то інші якісь перешкоди стали на заваді. Однак ми поки не чули новин про те, що французька поліція затримала там цього громадянина.

Попри те, що ці два кейси відрізняються один від одного різними правовими статусами учасників, на цю мить їх об’єднує одне величезне АЛЕ, про яке чомусь журналісти забувають сказати, оскільки це, мабуть, применшувало б актуальність виявлених ними фактів.

І "АЛЕ" це, як завжди, перебуває в юридичній площині. На жаль, на сьогодні – до припинення дії воєнного стану на території України – і К. Жеваго, й С. Ошеровський, і безліч інших осіб, яких розшукують правоохоронні органи України, можуть не хвилюватися: європейські суди навіть у разі їх затримання не задовольнять клопотання про екстрадицію. І пояснення цього просте – війна. Справа в тому, що сторона, яка просить про екстрадицію злочинця, зобов’язана гарантувати стороні, яка його видає, що права затриманого в разі задоволення клопотання не буде порушено й обмежено жодним іншим чином, окрім як вказано в самому клопотанні. А наявність воєнних дій на території країни вказує не та, що Україна не може надати достатніх гарантій, що право на життя й здоров’я осіб, яких екстрадують до нас, не буде порушено в той чи інший спосіб.

Більше того, європейські суди вже виносять відповідні рішення, якими відмовляють у задоволенні запитів української сторони про видачу злочинців. Так, у червні Вищий суд Праги відмовив у задоволенні клопотання про екстрадицію громадянина росії Олександра Франчетті, якого підозрюють в сприянні анексії Криму. При цьому суд ухвалив, що екстрадиція Франчетті в Україну поки що неможлива, "враховуючи ситуацію з війною в Україні й особисті обставини" затриманого. У рішенні суд вказав, що "є реальна загроза порушення його прав, гарантованих міжнародними угодами з прав людини, та основних свобод, яка поки що не може бути зменшена або усунена запевненнями української сторони".

Є й інші кейси, коли на запит України підозрюваних було затримано й вони по кілька років сиділи в тюрмах, очікуючи на остаточні рішення судів, а їх звільнили з-під варти з тих самих підстав – неможливість гарантувати їхню безпеку через війну. Такі кейси були зокрема й у Франції.

Тому хай як прикро, але нині ми навряд чи почуємо про гучне повернення в Україну бодай одного злочинця, затриманого поза межами країни. Оскільки навіть такі "фентезійні" речі, як обіцянка утримувати таких злочинців подалі від театру бойових дій, десь там на Закарпатті, розбивається суворою дійсністю сьогоднішнього ранку, коли Україну було атаковано ракетами, запуск яких наша ППО навіть нездатна відслідкувати і вчасно попередити. А отже, така ракета може випадково впасти й на голови цим затриманим, яких ми, згідно з міжнародним законодавством, мали б захищати навіть більше, аніж власних дітей.

Та в будь-якому разі це тільки відтермінування екстрадиції. Завдяки ЗСУ наша перемога гарантована – і тоді вже руки правосуддя дотягнуться до кожного такого учасника журналістських розслідувань. А до окремих любителів шампанського і російськомовного контенту – ще й з особливою пристрастю.